Ти не можеш так просто піти від Антона, та ти його з сім’ї забрала! – Людмила настільки хвилювалася, що вперше за 12 років переступила поріг своєї невістки. – І вам добрий день, мамо. Чесно скажу, не чекали ми вас, але якщо вже прийшли, то заходьте, хоч побачите як живе ваша внучка, – з певною часткою іронії, але спокійно відповіла Ірина. – Давайте, я вам каву зроблю, і поговоримо як жінка з жінкою. Слова невістки дещо вибили Людмилу із колії, вона ж прийшла стосунки з’ясовувати, бо вважала це несправедливим, що її синочка невістка проміняла на іншого і виперла за двері, а Ірина раптом запропонувала спокійно поговорити
– Ти не можеш так просто піти від Антона, та ти його з сім’ї забрала! – Людмила не чулася від люті настільки, що вперше за 12 років переступила
Два місяці тому, надвечір, у двері квартири Андрія і Тетяни подзвонили. – Ми рідня твоя по лінії Тамари Гнатівни, твоєї троюрідної тітки, – почала пояснювати незнайомка. – Мене звуть Надія, а це мій чоловік Іван та син Роман. Прихистіть нас на пару днів. Господарі ще не встигли погодитися, як непрохані гості пропхнулися до коридору і відразу попрямували на кухню, де Тетяна готувала вечерю якраз
– Андрію, до нас у місто знову приїхали твої далекі родичі, – спантеличено сказала Тетяна, повернувшись із роботи додому. – Вони начебто шукають тут тимчасове житло. Квартиру чи
Ви, свахо, заробітчанка, от вам і за все платити, – каже мені мама мого зятя. Вона відпочивала три дні зі мною в Буковелі, і жодного разу не здогадалася хоч за щось заплатити. Так, я згідна, ініціатором цього відпочинку була я. Я приїхала на кілька тижнів у відпустку, і запропонувала сину і дочці влаштувати спільний відпочинок в Карпатах. Вони з радістю погодилися, і ми вирішили, що їдемо в найближчі вихідні. Тут дочка мені каже, що добре було б і її свекруху з нами взяти, щоб мені мати компанію
– Ви, свахо, заробітчанка, от вам і за все платити, – каже мені мама мого зятя. Вона відпочивала три дні зі мною в Буковелі, і жодного разу не
Михайло повернувся додому після довгого робочого дня і побачив біля вхідних дверей квартири свою сестру Олену з валізами. Вона приїхала без попередження разом зі своїм чоловіком Іваном та двома дітьми – Ольгою та Миколою. – Привіт, братику! – радісно вигукнула Олена. – Були проїздом біля тебе та вирішили до вас заїхати на пару днів! Будемо жити у вас. Михайло був дуже здивований несподіваним візитом, але намагався не показувати цього родичам
Михайло повернувся додому після довгого робочого дня і побачив біля вхідних дверей квартири свою сестру Олену з валізами. Вона приїхала без попередження разом зі своїм чоловіком Іваном та
Ви і самі могли здогадатися, що вам окреме житло треба, навіщо було чекати до того моменту, поки ми це озвучимо? – без зайвих докорів сумління заявила мені невістка. Я стояла мов вкопана, аж рота роззявила, бо від несподіванки навіть не знала, що маю їй на це відповісти. Невістка, яка живе в моєму домі, на всьому готовому, раптом вирішила, що я їм заважаю, і мені треба жити окремо. Я заробітчанка, вже 21 рік в Італії, і за цей час для своїх синів я з мами перетворилася на банкомат з іноземною валютою
– Ви і самі могли здогадатися, що вам окреме житло треба, навіщо було чекати до того моменту, поки ми це озвучимо? – без зайвих докорів сумління заявила мені
Ввечері Сергій пішов в ресторан готелю, і побачив, що за сусіднім столиком сидить Оксана в оточенні кількох своїх подруг. Він зрозумів, що вони святкують її 55-річний ювілей. Сів за крайній столик і став спостерігати. Усі вітали Оксану і бажали їй справжнього жіночого щастя. “Вона неодружена! Не можуть же одруженій жінці бажати жіночого щастя. У мене є шанс”, – настрій у Сергія значно піднявся. Він покликав до себе офіціанта і запитав, чи не може той йому порадити доставку квітів. Офіціант відразу посміхнувся і дав номер телефону. – Вам який букет потрібний? – запитав милий жіночий голос на тому кінці дроту. – Найкращий
– Оксано, зачекай, це ти? – Сергій не міг повірити своїм очам, що після стількох років доля їх знову звела, і хто б міг подумати де – на
Від старенької родички чоловіка Катерина дізналася про те, що його бабуся колись залишила для неї сережки з діамантами, але за 20 років шлюбу Микола їй про них нічого й не сказав. – Чому ти їх не носиш тепер? Не бачу їх на тобі. Вони б тобі дуже пасували, такі гарні. Ну так, звісно. А ти, виходить, і не знаєш нічого про них, вперше чуєш, так?! Значить, наш Миколка тобі нічого не подарував? Ой, а кому ж він їх віддав тоді
Родичі Миколи зрідка збиралися разом. І коли випала така нагода, Катерина була дуже рада. Як з’ясувалося згодом, незважаючи на те, що вони були одружені більше десяти років, деяких
А мені байдуже, я твій рідний син, і мені належить тут частка, яку я хочу отримати, – наполягав на своєму Валерій. Оскільки у нього нічого за душею не було, він не придумав нічого кращого, як повернутися до батьків, а що, він син рідний, і мама його з хати точно не вижене. Нема спокою через це в хаті, тому Стефа і тікає то на город, то в магазин, аби лише картання сина не чути. Важко літній матері, бо вибір і справді непростий, вона обом дітям на старті нічого не дала, бо сама нічого не мала, а тепер має прийняти якесь рішення. От тільки яке
– Стефо, сніг ще не зійшов, що ти вже по городі ходиш? – питає літню жінку сусідка. – Та ось, вдома не сидиться, хочу подивитися що тут і
Заносьте сумки за хвіртку, зараз наберу чоловіка, нехай мене зустріне, – кажу я водію буса, який привіз мене з Італії додому. Сама беру телефон, щоб набрати свого Івана, я ж йому сюрприз зробила – приїхала додому без попередження, як тут раптом відчиняються двері мого будинку, і з моєї хати виходить моя сусідка Ніна, в руках у неї була миска з випраним одягом, який вона збиралася розвісити на вулиці. Коли Ніна мене побачила біля воріт, то у неї та миска з рук випала
– Заносьте сумки за хвіртку, зараз наберу чоловіка, нехай мене зустріне, – кажу я водію буса, який привіз мене з Італії додому. Сама беру телефон, щоб набрати свого
Наталко, в тій Італії наших дівчат вже багацько, там працюють за копійки, їдь до мене, гарно влаштуєшся тут, допоможу, чим зможу. А там тобі й пригорнутися не буде до кого, та й не молода ти вже дуже, – кликала мене до себе подруга в Португалію. У нас грошей тоді не було, жилося мені дуже важко, тому я наважилася їхати на заробітки, але пообіцяла собі – рік-два і додому вернуся
Я й не зогляділася, як минуло вже 12 років з того дня, коли я поїхала з України на заробітки. Завжди розглядала, звісно, Італію, адже там багато працює наших

You cannot copy content of this page