Головна

Життєві історії

Ну де ти ходиш, ми з сином тебе уже зачекалися? – не дочекавшись відповіді, почав незнайомий голос. – Ви хто? – перепитала я. – О, цікавий поворот. А ви хто? – зухвало запитав мене жіночий голос на тому кінці. – Я – дружина Мирона, – кажу. – То і добре, що ви слухавку взяли. Напевно, настав час. От Мирон вам нехай і розкаже, хто я. Незнайомка поставила слухавку, а я аж присіла, подумала, що мене хтось розігрує
Життєві історії 0
– Ну де ти ходиш, ми з сином тебе уже зачекалися? – не дочекавшись відповіді, почав незнайомий голос. – Ви хто? – перепитала я. – О, цікавий поворот.
Якось Віталій заговорив з дружиною з приводу того, що свекруха дуже хоче потрапити на дуже гарну українську виставу в театр. – До тебе вона боїться звертатись. Каже, ти її свариш постійно і відмовляєшся ходити з нею разом. Сходи ще цього разу, прошу тебе. Катерина подумала, що багато грошей потрібно буде витратити на свекруху і стала думати, як же відмовити їй
Життєві історії 0
Катерина стояла біля вікна, тривожно поглядаючи на годинник. Було рівно три години дня, а свекруха ще не з’явилася на порозі. Жінка сумно зітхнула та знову подивилася на годинник,
Сину, це якась помилка. Ти отримав панетони? То дивись добре, вони мають бути десь там. Марія ледве тримала себе в руках, коли син зателефонував їй в Італію, і дав знати, що грошей в передачі нема, зокрема у тому сховку, про який вони домовилися. Від почутого заробітчанці земля пішла з-під ніг, адже пропало 8 тисяч євро, які вона передала з Італії
Життєві історії 0
– Сину, це якась помилка. Ти отримав панетони? То дивись добре, вони мають бути десь там. Марія ледве тримала себе в руках, коли син зателефонував їй в Італію,
Я сама поїду в Буковель на свій день народження. Ти ж не проти? – заявила Лариса своєму чоловікові. Василь відреагував спокійно, мовляв, хочеш – їдь, нічого особливо в цьому немає. Лариса зраділа, замовила собі готель і поїхала на гірськолижний курорт. Хто ж знав, що ця поїздка переверне її життя? В Буковелі вона зустріла свого колишнього однокласника Любомира. Не бачились вони багато років, пішли в ресторан. Коли Любомир почув, що у Лариси ювілей, звідкись відразу з’явився величезний букет квітів – улюблені червоні троянди Лариси. Якою ж щасливою вона тоді була, почувалася справжньою жінкою, дивилася на Любомира і розуміла, що саме так і має виглядати справжній чоловік
Життєві історії 0
– Не правильно я живу, не за того я вийшла заміж, – не раз собі думала Лариса, дивлячись на свого чоловіка. З Василем вони прожили 20 років, Лариса
Одного разу, коли Марта поралася на городі, пролунав скрип хвіртки. Жінка підвела голову та побачила Наталю Богданівну, яка застигла на початку городу. – Добрий день, невістко, – сухо мовила свекруха, оглядаючи ділянку. – Ти навіщо троянди сюди пересадила? Адже вони люблять сонце, а тут тінь! Ти всі мої клумби поперекопувала. Що тут відбувається, врешті? – Послухайте, мамо, – твердо сказала невістка, – ваша дача – тепер наша, зрозумійте, нарешті, це
Життєві історії 0
У свої сімдесят років Наталя Богданівна виглядала досить таки бадьоро, незважаючи на роки та втому, що накопичилася у неї за весь час. Майже п’ять років тому жінка таки
Вам у ресторані робити нічого. На вас місця не було розраховано, вибачте. Весілля для вас тут і закінчується. Ми з дружиною дякуємо вам обом за те, що ви розділили з ними цей пам’ятний для нас день і за подарунок ваш дякуємо, – сказав Михайлові з дружиною його родич. Марина й не знала, що сказати, лише мовила: – А ми ж стільки грошей витратили на вас
Життєві історії 0
– Михайле, ти тільки подивися! – Марина тримала в руках велику листівку, яку щойно витягла з їх поштової скриньки. Її очі сяяли від радості і здивування. – Це
В той день вже начебто і виглянуло сонечко, але ще було доволі холодно. Люба, як завжди, дивилася у вікно. Раптом її наче осінило – вона глянула на невістку, і побачила в неї доволі округлий животик. Стара поношена куртка уже не защіпалася на Ніні. “Господи, це ж я бабусею тепер стану” – промайнуло в голові у Люби. Вона підійшла до шафи, глянула чи на місці гроші, потім накинула на себе куртку і побігла до сусідки. – Твій зять ще на роботу не поїхав? – запитала з порогу. – Ні, – здивовано відповіла сусідка. – То скажи, хай на мене зачекає, маю одну справу, лише додому по сумку забіжу
Життєві історії 0
– І що ти собі, сину, таке вбрав? Та за тебе будь-яка дівчина з нашого села готова була заміж вийти, а ти собі з міста привіз! Приїхала без
Коли сестри не стало, я забрала її доньку до себе і стала про неї, як про свою дитину піклуватися. Згодом вона підрослі і пішла навчатися. Бувало часто так, що Дарина прийде, я їй і смачненьке щось дам і гроші свої власні їй в кишеню покладу, щоб навіть чоловік і донька моя нічого не знали. Для чого воно їм знати зайве? Та хороші часи швидко скінчилися
Життєві історії 0
Моєї рідної сестрички, на жаль, не стало вже давно, у Тамари була донечка, Дарина. Дарина стала для мене, як рідна дитина, я горнулася до неї, а вона до
Привіт, Оксано! – привіталася зовиця, знімаючи куртку та кидаючи її на диван. А що ти готуєш? Ну, це ж зовсім не смачно. Можливо, краще замовити піцу? Або купити чогось солоденького? Тортика чи якісь смачні пироги. – Злато, у нас грошей немає, я тобі так багато разів казала про це, – мовила Оксана, але зовиця розсердилася лише
Життєві історії 0
Оксана стояла біля плити, помішуючи суп, коли почула звук дверей, що відкриваються. Це повернулася Злата, сестра її чоловіка Романа, яка була молодша за свого брата на шість років.
На Анну відразу всі звернули увагу, бо вона була надто молода для заробітчанства. – Скільки тобі років, дівчино? – спитала найстарша заробітчанка. – 23 виповнилося, – тихо відповіла Анна і опустила очі. – А чого ж ти у світи подалася? Ти ж заміжня, он, обручка на пальці. Сиділа б біля свого чоловіка, – порадила дівчині старша колега, у якої вже був неабиякий досвід заробітчанства. – Ви праві, тітко Галино, не добре я зробила, коли сім’ю залишила. Та я не про чоловіка зараз кажу, а про маленького сина, – сказала, і заплакала
Життєві історії 0
– Як нема щастя, то не треба і долі, – розповідає Анна свою історію таким же заробітчанкам як і вона сама. В неділю в парку на Ребібії людно,

You cannot copy content of this page