Життєві історії
Моя мама в Італії вже 8 років. Вона вийшла на пенсію в 57, і відразу поїхала за кордон, сказала, що хоче заробити собі на старість. Я у неї
Свого часу у моєму житті був дуже непростий період, грошей зовсім не вистачало, і якийсь час я працював у таксі, аж згадувати не хочеться, бо часи тоді були
Ми з дружиною Наталею живемо досить таки не бідно, можна сказати, що навіть в достатку, порівняно з іншими людьми, але здебільшого це моя заслуга, я так вважаю –
Я вийшла заміж в доволі пізньому віці: мені було 57 років, а моєму обранцю, Петру Васильовичу – 60. Ми обоє залишилися без своїх половинок, я давно овдовіла, а
Зараз мені 54 роки, я таки зовсім ще немолода жінка, але в старенькі бабусі я себе ще не хочу записувати, і таке відчуття, що ніколи не запишу. У
Ту суботу я називаю чорною, і напевно, ніколи її не забуду. Зранку я приготувала сніданок, чоловік пішов на роботу, а я зібралася на ринок. Накупила всього і багато,
Нас у батьків було двоє: я і молодший брат Ігор. Батька мого не стало, коли ми ще в школу ходили, то ж мама нас ростила сама. Я першою
У шлюбі я прожила 30 років, відчувала себе щасливою, і була впевнена, що так буде завжди. Заміж я вийшла ще в інституті, я тоді вчилася в педагогічному. Але
У моїх батьків була відкладена певна сума грошей про всяк випадок, і я про це знала. Вони багато років собі у всьому відмовляли, аби щось скласти. У мене
Якщо людина не цінує себе та свою працю, її не цінуватиме ніхто, і це щира правда, навіть рідні люди, і це дуже гірка правда нашого сьогодення, на жаль.