Коли Сергія не стало, його мати прийшла до невістки, вона сказала, що теж має право успадкувати майно, яке її сину належало, відступати вона не збирається і просить частину квартири, в якій невістка з донькою живе. Марина не могла повірити в це, адже сама свекруха синові нічого не збиралася залишати, заповіт вона давно на своїх доньок склала
Вперше, побачивши Наталю Іванівну, Марина зрозуміла, що подружками їм ніколи не стати, на жаль. Своє ставлення до невістки 63-річна Наталя Іванівна показала практично ще відразу. З появою дитини
Уявляєш, так і сказав – мамо, на Великдень не приїжджайте, – з розпачем ділиться своїми проблеми Ольга з подругою. В неділю вони вийшли в парк на Ребібії, щоб обговорити план поїздки додому на свята. Але тут Ольга заявляє, що певно додому не поїде, бо син не хоче, щоб вона приїжджала. – Уявляю, як тобі зараз. Прикро таке чути, але ти ж не збираєшся йти на поводу забаганок сина
– Уявляєш, так і сказав – мамо, на Великдень не приїжджайте, – з розпачем ділиться своїми проблеми Ольга з подругою. В неділю вони вийшли в парк на Ребібії, щоб
Цю квартиру маю успадкувати я, адже мама дуже любила мене, а тебе з твоєю сім’єю вона й бачити не хотіла, – Марія намагалася переконати свого брата не зважати на заповіт. Та невістка вирішила втрутитися, адже сама була здивована вчинком своєї свекрухи
Михайло, за характером своїм, був людиною досить спокійною та доброю. Він завжди намагався уникати непорозумінь та суперечок, але хороші стосунки з його рідною матір’ю в нього ніколи не
Не добре все це якось, Ларисо. Ти що, хочеш пройти мимо повз хату рідного сина і навіть нічого тобі не тьохне всередині? – питає мене моя найкраща подруга, до якої я зайшла в гості. – Галино, а ти думаєш, мені легко це робити? Артем у мене єдиний син, і саме заради нього я все життя і старалася, але відколи він одружився, то я просто не впізнаю свою рідну дитину. Як би це сумно не звучало, але там мене не чекають. – Вибач, Ларисо, що втручаюся, справа, звичайно, твоя, але я б на твоєму місці зробила ще одну спробу, якщо ти вже подолала таку відстань і зараз знаходишся в кількох метрах від будинку свого сина і своїх внуків, – порадила Галина. Після цього в повітрі повисла тиша. Я задумалася
– Не добре все це якось, Ларисо. Ти що, хочеш пройти мимо повз хату рідного сина і навіть нічого тобі не тьохне всередині? – питає мене моя найкраща
Галино, ти вже вирішила, що будеш робити? – питає одна заробітчанка іншу. – Якщо чесно, то ще сама не знаю, щось страшно мені, не уявляю, як я маю дочці це сказати, – знітилася Галина. – Галочко, нагадай, скільки тобі років? – спробувала перевести на жарт серйозну розмову Марина. – Мабуть, ти права, завтра ж скажу, – пообіцяла Галина. – А чому завтра, а не сьогодні? От будеш говорити з Наталею ввечері, то скажи, – наполягала Марина. Галина пообіцяла, що так і зробить, та в душі вона неабияк хвилювалася
– Галино, ти вже вирішила, що будеш робити? – питає одна заробітчанка іншу. – Якщо чесно, то ще сама не знаю, щось страшно мені, не уявляю, як я
Чому до нас? У твоєї мами є дочка, нехай вона і приймає гостей, – кажу я своєму чоловікові, коли він мені сповістив новину, що в цьому році його мама хоче знову святкувати Великдень у нас. – Так вся справа в тому, що Ірина теж з мамою приїде, – радісно додає чоловік. – Зачекай, Денисе, ти хочеш сказати, що ми знову прийматимемо у себе шестеро людей? – питаю із невдоволенням. – А що тут такого, Великдень – це ж родинне свято, – каже чоловік. Я як згадала минулий рік, як ми провели родинне свято, то мене аж пересмикнуло
– Чому до нас? У твоєї мами є дочка, нехай вона і приймає гостей, – кажу я своєму чоловікові, коли він мені сповістив новину, що в цьому році
Софіє, ти вдома? Нам поговорити треба, – голос у Дарини був не вельми веселим, тому сестра погодилася її прийняти. – Так, я вдома, заходь, – відповіла вона і надиктувала адресу. – Сергію, можеш нас удвох залишити? Я думаю, що нам буде про що з Дариною поговорити, – Софія готуючись до приходу сестри, попросила чоловіка піти в магазин. Через пів години в двері Софії хтось постукав. Коли жінка відчинила, то ледь не обімліла, бо Софія була не одна, а з дитиною. Дівчинці було приблизно два роки
– Софіє, ти вдома? Нам поговорити треба, – голос у Дарини був не вельми веселим, тому сестра погодилася її прийняти. – Так, я вдома, заходь, – відповіла вона
Ліда довго тримала телефон в руках, але потім таки наважилася набрати такий знайомий номер. В слухавці знову були лише довгі гудки. – Лідо, облиш. Хіба не бачиш, що Люба з тобою не хоче спілкуватися? – чоловік був категоричний в цьому питанні, бо бачив, як дружина переживає. – Розумієш, скоро Великдень, а у мене нема спокою на душі. Я б хотіла помиритися з сестрою, але вона не хоче навіть нічого про мене чути. А головне, за що
Ліда довго тримала телефон в руках, але потім таки наважилася набрати такий до болю знайомий номер. В слухавці знову були лише довгі гудки. – Лідо, облиш. Хіба не
Для Маринки і Кирила – найкращі місця, – каже моя свекруха. Щойно ми зайшли в святкову залу, свекруха кинулася до мене з радісним виразом обличчя, і посадила на найкращі місця. В ресторані було багато людей, сестра мого чоловіка святкувала свій 30-річний ювілей. Іменинниця сяяла, і теж, на диво, зображала радість, хоча я добре знаю, що Тетяна мене, м’яко кажучи, не любить. Коли дійшла черга до тостів, свекруха взяла слово. Спочатку вона говорила про те, яка вона щаслива, що виховала двох таких чудових дітей, як вона радіє, що син і дочка живуть дружно, а потім оголосила, що брат сестрі квартиру дарує
– Для Маринки і Кирила – найкращі місця, – каже моя свекруха. Щойно ми зайшли в святкову залу, свекруха кинулася до мене з радісним виразом обличчя, і посадила
То ви за 8 років не спромоглися гроші на одну квартиру скласти? Що ви там робите в тій Італії? – з докором якось запитала мене невістка. Я вважала, що сина я не обділила, адже залишила йому свою відремонтовану квартиру. Та невістка залишилася невдоволеною, вона хоче обіцяної мною нової квартири. А оскільки Меланія вміє рахувати, вона розуміє, що таким темпом на нову квартиру я назбираю не скоро. В знак протесту, коли я приїжджаю додому на свята, невістка збирає дітей і їде до своєї мами
– Нема вам чого додому їхати, нас вдома не буде, – каже мені невістка по телефону. – Як не їхати? Я вже і відпустку взяла. А де ж

You cannot copy content of this page