Головна

Життєві історії

І що, мама знову тобі переказала гроші? – Марина стояла біля вікна засмучена. – Ну так… Попросив. Машина ж стара, поламалась, – буркнув Віталік, опустивши очі. – А мені навіть не зателефонувала на день народження. Марина ніколи не влаштовувала сцен. Просто говорила спокійно, але з болем. Брат мовчав. І що він мав сказати? Їхня мама, Олена, уже п’ятнадцять років була в Італії і весь цей час допомагала лише сину
Життєві історії 0
– І що, мама знову тобі переказала гроші? – Марина стояла біля вікна, стискаючи в руках чашку з охололим чаєм. – Ну так… Попросив. Машина ж стара, поламалась,
Марія вийшла заміж першою – за доброго, але простого чоловіка, тракториста Миколу. Жили душа в душу, між ними панували любов і розуміння. Будували хату, копали криницю, садили дерева. Жили небагато, але щасливо. Дітей мали трьох, усі виросли добрими людьми. Олена вийшла пізніше – за міського. І весілля було гучніше, і сукня дорожча, і фото в рамочках з золотим краєм. Але згодом життя стало складним: чоловік виявився не таким турботливим, як здавалося. Часто їздив у відрядження, потім і зовсім переїхав до іншої. А Олена залишилась із двома дітьми й відчуттям, що їй знову не пощастило
Життєві історії 0
Марія та Олена були рідними сестрами, але дуже різними. Обидві гарні, роботящі, з доброї родини. Але були між ними й відмінності, про які всі мовчали, хоч і помічали.
У мене там, у матері моєї, гроші є, ти забери, забери їх усі, сьогодні ж забери, це я дітям відклав, – вмовляв дружину Олексій. Коли Марія впустила колишнього чоловіка, який колись залишив її, додому знову, усі люди в селі стали пліткувати, бо не розуміли, як таке можна пробачити, він же до іншої пішов
Життєві історії 0
У тихому селі, де кожен знав кожного, а всі плітки поширювалися швидше за вітер, розгорталася сумна життєва історія, що змінила життя багатьох. Головний герой цієї історії – Олексій,
Вечеряти будеш? – запитала Ліля, коли чоловік увійшов у кухню і кинув ключі на полицю. – Не буду, – сухо відповів Андрій і пішов у ванну мити руки. – Але ж ти будеш голодний. – Та нічого, я в офісі перекусив, – відповів Андрій і втомлено потер очі, виходячи з ванної. Сказати, що Ліля засмутилася, це нічого не сказати. Їй хотілось сказати щось різке. Хотілось образитись. Вона щодня готувала, бігала між роботою і дитиною, придумувала, що б таке приготувати, щоб усім смакувало. А він навіть не пробував
Життєві історії 0
– Вечеряти будеш? – запитала Ліля, коли чоловік увійшов у кухню і кинув ключі на полицю. – Не буду, – сухо відповів Андрій і пішов у ванну мити
Щоранку, о сьомій тридцять, маленька Юля вибігала з під’їзду старенької п’ятиповерхівки, затягувала на ходу шапку, втискала в рукавичку свою дитячу ручку і бігла до зупинки. Вона знала: автобус приїде рівно о сьомій тридцять п’ять. І якщо спізниться бодай на хвилину – запізниться в садочок, а мама – на роботу. Так минали роки. Юля підросла, школу закінчила, вступила до університету, виїхала в інше місто. З часом дитячі ранки стали просто спогадом. Але той автобус, та водійка – вони залишились у серці як щось тепле. Ніби хтось невидимий усе дитинство тримав її за руку, поки вона сама йшла з будинку на зупинку
Життєві історії 0
Щоранку, о сьомій тридцять, маленька Юля вибігала з під’їзду старенької п’ятиповерхівки, затягувала на ходу шапку, втискала в рукавичку свою дитячу ручку і бігла до зупинки. Вона знала: автобус
В той день Злата була на базарі, продавала гриби. Вона часто любила ходити до лісу, а тут якраз сезон – лисички та білі гриби пішли, добре можна заробити. Тому, не втрачаючи можливості, відкласти якусь пару тисяч гривень жінка ходила до лісу, а ранками бігла на базар. – Скільки коштують оці маленькі ваші грибочки? – пролунав чоловічий голос. Злата відразу відвела погляд з телефону. Над її прилавком стояв чоловік років трохи за 50 в дорогому костюмі. Господи – та це ж колишній її чоловік. Той самий Олег, з яким вона прожила в шлюбі 15 років, а потім він до іншої пішов. І ця жінка стояла поруч з ним
Життєві історії 0
На великому центральному місцевому ринку, серед людської метушні, гомону та довгих і яскравих прилавків, Злата, як завжди, зайняла своє звичне місце. Перед нею, як завжди, акуратно вишикувалися ряди
Синку, ти пізніше все зрозумієш, ще й подякуєш мамі, – Петро не раз згадував ці мамині слова і йому було боляче від того, що він тоді прислухався до них. А все могло б бути зовсім по-іншому. Він хотів, щоб Марічка стала його дружиною. Але батьки мали інші плани. Його мати хотіла, щоб Петро оженився на Галі – дочці голови колгоспу. «Не мрій, Петре, – казала. – Марічка бідна, без землі, без приданого. А Галя – з приданим, з впливової родини. Петро довго мовчав, потім сперечався. Але коли батько сказав: «Або Галя, або шукай собі інше подвір’я», – серце його здригнулось. Не хотів сварки, не хотів осоромити родину. І погодився
Життєві історії 0
– Синку, ти пізніше все зрозумієш, ще й подякуєш мамі, – Петро не раз згадував ці мамині слова і йому було боляче від того, що він тоді прислухався
Після випадково побаченого повідомлення в телефоні чоловіка, Олена зрозуміла, що це кінець. – Я їду. До мами в село. Мені треба подумати. Влад її навіть не намагався зупинити, зробив вигляд, що так навіть на краще, мовляв, їм обом треба зробити паузу і переглянути стосунки, які дали тріщину. Олена поїхала не до батьків, а в село в Карпатах, де ще стояла стара хата її бабусі. Мама давно переїхала в райцентр, але хату тримала в порядку. Там було тихо. Свіже повітря, тиша, мальви під вікнами, півні щоранку. Вперше за довгий час Олена спала глибоко, без думок
Життєві історії 0
Олена завжди вірила в свою сім’ю. Вона йшла під вінець із Владом, маючи в серці щире кохання та мрію про спільне майбутнє. Вони були разом вісім років, із
Коли в коридор санаторію зайшла дивна пара, всі люди переглянулися між собою. Вона йшла з маленькою сумочкою, а він за нею з важкими великими торбами. Потім вони зупинилися і чоловік цій пані сказав: – Відпочинь трішки, люба, я все влаштую сам, зараз я розберуся з усім, не поспішай. І попросив її присісти на лавочку. Він був таким турботливим і уважним до неї, що нам було потім дуже важко повірити, що це були дружина і чоловік
Життєві історії 0
Вони неквапливо увійшли до просторого вестибюлю великого санаторію і, майже всі, хто там чекав у зручних кріслах в великому та просторому коридорі, миттєво перевели погляди на цю незвичну
Алла ніколи не мріяла про село. Місто було її світом – шумні вулиці, магазини, кінотеатри, робота в офісі, подруги. Але кохання – штука така: не питає, куди веде. І коли Віктор, високий, спокійний хлопець із села, освідчився, Алла погодилася. Вона була впевнена: якщо поруч надійна людина – місце не має значення. Але тут, в селі, вона зустріла Артема
Життєві історії 0
Весілля було скромним. Після нього Алла зібрала речі й поїхала в село, яке бачила лише на фото. Село зустріло її тишею, незвичною темрявою вечорами і запахом землі після

You cannot copy content of this page