Життєві історії
— Звільни негайно кімнату! Бо тут відтепер житиме моя мати! — сердито мовив Орест, кинувши на велике двоспальне ліжко гору Наталиних плечиків із сукнями. Його обличчя сало червоним.
— Світлано! Ми з мамою вже все вирішили: ти все одно на роботі цілими днями пропадаєш, то хай вона літо на дачі побуде, а ключі я сам у
— Мамо, тільки не пакуй мені з собою ті котлети у контейнер! Світлана знову почне допитуватися, і знову спалахне сварка, ти ж її знаєш, — Тарас ледь помітно
— Тещо, ви що собі думаєте? Де гроші? — закричав зять, щойно Надія відповіла. Вона навіть відсунула телефон від вуха, бо Сергіїв голос аж хрипів у динаміку, дертий
— Синку, ви з Лідою завтра на світанку будьте біля хвіртки, бо картопля в землі погниє, огірки згорять на сонці, а помідори просто пропадуть! Свекруха говорила в слухавку
— О котрій годині ти плануєш бути вдома? — різко запитала Марія чоловіка, перебираючи папери у передпокої біля дзеркала, доки Микола намагався рівно застебнути комір нової солодкувато-блакитної сорочки.
— Миколо! Ти навіщо свої речі у дорожню сумку пакуєш? Що це за раптові витівки опівночі? — Софія завмерла на порозі спальні, стискаючи у руках м’яке махровий рушник
— Невістко! Нічого вам не станеться, якщо ви своїм диваном поділитеся! Ми все вирішили, ми завтра до вас переїжджаємо! — бадьоро оголосила слухавка голосом моєї свекрухи. Я так
— Нічого собі яка пані до мене явилася! — Олена Василівна з легким докором оглянула дочку з голови до ніг, тримаючи в руках пишний букет із білих хризантем.
— Дружино, це не обговорюється! Продай мамину квартиру, інакше я подаю на розлучення! — мій чоловік стояв серед кухні, дивлячись мені прямо в очі, і в його голосі