Життєві історії
– Мамо, годі вигадувати. Тобі нічого серйозного нема. І звідки ми візьмемо такі гроші? Їдь назад в Італію й не морочи собі голову, – сказала мені Ольга, моя
Тетяна не любила ранки, а особливо останнім часом. І це було зовсім не тому, що вона була лініва, а тому, що кожен ранок здавався без кінця повторюваним фільмом.
Я неабияк хвилювалася, коли наша Леся – єдина донька – заявила, що виходить заміж. А тепер ще й майбутні свати захотіли прийти до нас у гості. Леся розповіла:
– А я тільки на рік, – сказала Марія, сідаючи в автобус до Риму. – Всі так кажуть, – кинула зітхнувши сусідка по сидінню, – а лишаються надовго. Марія
Марині завжди здавалося, що почуття, яке вона носила до Василя, настільки глибоке і щире, що нікого іншого вона вже не здатна буде полюбити так само. Він жив поруч,
Ярина стояла в дверях, розглядаючи батьківську квартиру, яку не відвідувала вже понад двадцять років. У кожній тріщині на стіні, у кожному порожньому місці вона відчувала смуток колишніх часів,
Світлана, як і кожна інша людина, мала свій набір переконань та життєві цінності, якими завжди жила. Вона вірно виконувала ролі, які на неї накладали друзі, колеги, а іноді
Пахло літньою прохолодою, адже майорів вечір і палке сонце ховалося за обрій якраз. Софія ще не знала, що сьогоднішній вечір навічно змінить її уявлення про дім, любов і
Анна в Італії на заробітках вже довгих шістнадцять років. За цей час багато чого в житті змінилося – діти виросли, і хата в селі виросла, все добре, правда,
Додому я їхала з острахом, бо наслухалася тут, в Італії, різних історій про невдячних дітей. Не знала, що мене там чекає. На заробітки я поїхала 20 років тому,