Життєві історії
Коли Лілія виходила заміж за Степана, всі її подруги крутили носом. – Ти, міська дівчина і в село? – зітхала колежанка з університету. – Там же трактори замість
У Люби було добре серце. Ще з дитинства вона любила доглядати за всім живим: і за квітами, і за бабусею, і за малими братами. Коли виросла, працювала у
– Назарчику, а ви з Марічкою не могли б на вихідних заскочити? Картоплю треба викопати, город прибрати. Поки ще сонечко, гріх таку погоду втрачати, – лагідно говорила Олена,
З Олегом ми вже 10 років живемо у шлюбі. Виходила заміж я пізно, на той час мені вже було 28 років. Мій чоловік на п’ять років старший за
– Та що ти з ним панькаєшся, Оленко? – сварилася мама, розкладаючи на столі вареники. – Юрко тебе любить, з ним будеш як за кам’яною стіною. А твій
Наталя все життя була «правильною» жінкою. Вийшла заміж у дев’ятнадцять, коли Віктор повернувся з армії. Спершу жили в гуртожитку, потім разом будували хату. Вона працювала у бухгалтерії, він
У шістдесят три роки Тамара вперше за довгий час не прокинулася від будильника, а від співу чайки під вікном, від теплого сонця, що лоскотало обличчя. Вона розплющила очі
Коли Ганна Степанівна залишилася сама після відходу чоловіка, їй було трохи за шістдесят. Старша донька жила у Львові, мала свою сім’ю, рідко приїжджала. Молодший син Михайло працював у
Іван приїхав на курорт вперше. Йому щойно виповнилося двадцять два. Закінчив інститут, отримав диплом інженера, і батьки на день народження подарували путівку в санаторій, щоб він підправив своє
– Ти не забула, що сьогодні твій день? – Оксана поглянула на себе в дзеркало, поправила сиве пасмо волосся і сумно усміхнулась. Їй сьогодні шістдесят. Двадцять пʼять із