Життєві історії
Марія Петрівна все життя прожила в одному селі на Полтавщині. Жила просто, працювала тяжко, як і всі сільські жінки: робота, город, худоба, діти. Її син Іван і дочка
– Це ваш будинок, дочко. На тебе оформили, щоб мала свій куток. Будеш із чоловіком тут відпочивати, – лагідно сказала мама, передаючи ключі від затишної дачі в приміському
– Мамо, а де тато живе тепер? – У чужої тьоті. Бо тато нашого дому не хотів. – А ти його любила? – Любила. Але він помилився. Миколі
Усі в житті ми колись стикаємося з моментом, коли важкі слова, сказані в гніві, залишають в душі тріщини, які важко залатати. Олександр давно не приїжджав до батьків, його
Бабу Катерину в селі знали всі, їй уже перевалило за сімдесят. Вона мала двох дітей – сина й дочку, але обидвоє давно поїхали в світи й з рідною
Іноді здається, що життя — це постійна робота за простір. Як знайти баланс між тим, що хочеться, і тим, що є, коли від тебе залежить не тільки твоє
Я приїхала додому після трьох років на заробітках за кордоном, і це була не просто поїздка на кілька тижнів – я повернулася заради того, щоб побачити своїх рідних,
Жити в селі – це означає змиритися з тим, що тут всі все про всіх знають. Ти не встиг ще сам собі зізнатись, що щось у тебе не
Марія вийшла заміж у двадцять два. Не з великої любові – швидше з довіри. Вона знала Петра ще зі школи, він був спокійним, розсудливим, не пив, не гуляв.
Життя в селі має свої особливості, воно тихе, розмірене, і живуть всі як одна велика сім’я – нічого не приховаєш. Тут усі всіх знали, усі всім родичі або