Життєві історії
Василина поставила на стіл останню страву і сумно глянула у вікно. Дивно так, весь грудень не було снігу, а в переддень Різдва посипався з неба лапатими пластівцями. Така
Олександр їхав додому втомлений, він і не помітив, як його автівка набирала швидкість. Чоловік пригальмував, адже лапатий сніг щедро сипав з неба. “Сьогодні ж Святвечір”, – раптом пригадав
– Олег, піди в магазин, треба ще дещо докупити. Ось, візьми список, – кажу я своєму чоловікові. В переддень Різдва роботи було дуже багато, треба було і прибрати,
Я завжди думала, що мати дітей – це вже запорука забезпеченої старості, адже мама – це те, що є в житті найбільшим і найціннішим. І я завжди намагалася
Цього року я дуже втомилася. Робота забирає всі мої сили, а відпустку мені не дають уже кілька місяців. Я ще не зрозуміла, коли встигну відпочити, і чи встигну
– Олено, завтра Різдво, а ти ходиш зажурена. Що трапилося, люба? – Матвій підійшов до дружини, і так ніжно подивився їй в очі, що вона зрозуміла, що йому
Різдво цього року мало стати особливим для родини Тетяни та Василя. Після довгого року, сповненого роботи, турбот і величезної купи справ, вони чекали на цей день, аби зустріти
– Не вигадуй нічого, Наталко, додому повертайся, – в Іспанію мені зателефонувала свекруха і сама особисто стала мене просити, щоб я додому поверталася, і це при тому, що
– Марусю, всіх грошей не заробиш, на каву з нами ходи, – не раз мене кликали інші заробітчанки з собою кудись відпочити у наш вихідний, але я завжди
– Софіє, свято на носі, а що у вас із квартирою відбувається? – пролунав різкий голос Марини Степанівни з порогу. Софія, тримаючи віник в одній руці та совок