Головна

Життєві історії

Коли мій син розлучився, я намагалася, понад усе, зберегти дуже добрі стосунки зі своєю невісткою. Але й часу багато не минуло після розлучення, як Світлана знову вийшла заміж. Ми та вся наша родина дуже здивовані були, що вона так швидко стала нове життя собі будувати. А чоловік у неї виявився багатим і життя її дуже змінилося
Життєві історії 0
Скажу чесно, я ніколи не думала, що таке станеться в моєму житті. Наче живеш не своїм життям, а життям свого сина, адже постійно думаєш про нього, хочеш, щоб
Ти ж мала приїхати у вересні, – виправдовувався Іван, коли прийшов з городу і побачив валізу в коридорі і розпач в очах. – Я не думав, що ти так раптово…– І ти вирішив, що я вже не вернусь? – сухо перебила Жанна. – Та ні… Просто з Олькою якось вийшло. Вона одна, я один. А хата ж не просто твоя. Ми ж… я ж тобі допомагав. – І це дає тобі право розпоряджатись моїм? – Жанна підвелася, глянула в очі. – Я будувала її двадцять років. Я жила чужим життям, щоб повернутись сюди. А ти? Ключі давала – бо вірила. І що? Ти ж не дурень, Іване. Ти просто хитрий. Знав, що я далека, що нічого не скажу
Життєві історії 0
Жанна поверталась додому вперше за вісім місяців – без попереджень, без дзвінків, навіть без валізи. Лише ручна поклажа, кілька подарунків для племінників і сердечне тремтіння: “Нарешті. Додому”. Вона
Ой, які ж у тебе жоржини гарні цього року! Можна я нарву собі букет, додому заберу? Такі кольори – малинові, помаранчеві, рожеві. Катерина якось недобре глянула. Подивилась на квіти, потім на сестру. Щось в її обличчі змінилося. – Ні, не треба. Залиш їх. Вони мені на свято. – Та ж я зовсім трохи… – розгубилась Світлана. – Декілька штучок, для настрою. У місті таких не знайдеш. – Я сказала – не треба, – різко відповіла Катерина й пішла до хати
Життєві історії 0
– Катерино, ти вдома? – голосно гукнула Світлана, вийшовши з автобуса й прямуючи знайомою стежкою до сестриної хати. – А де ж мені ще бути? – вийшла на
Леся не встигла й роззутись, як з хати вийшов Андрій, Наталчин чоловік Роман, онуки, дівчина сина. Всі сміялися, обіймали, щось казали, тягнули за руку. – Мамо, ходи-но сюди! Ти тільки подивися! – Куди? Що сталося? Її підвели до сусідньої хати. Колись там жила стара Марфа, давно померла. Будинок стояв пусткою. А тепер – ошатний, з новим дахом, верандою, шторками у вікнах. – Мамо… Це твій дім, – сказав Андрій. – Наш сюрприз, – додала Наталка. – Мій?.. Але ж… Як
Життєві історії 0
Леся працювала в Італії вже п’ятнадцять років. Колись поїхала “на рік-два”, щоб трохи підзаробити, а лишилася, бо діти росли, потребували грошей, освіти, житла. Синові Андрієві було десять, доньці
Ми з дружиною зібралися поїхати на море в Одесу, вже житло забронювали, оплатили, сплановано все. А потім вирішили розповісти про все тещі – досі дуже шкодуємо про це
Життєві історії 0
Життя буває дуже непередбачуваним, спланувати щось важко і непросто рухатися в одній колії. Нас на кожному кроці можуть чекати якісь перешкоди, якісь зміни чи новини, які нам доводиться
Данилкові виповнилося шість, і почалася підготовка до школи. Андрій – зять Орисі – зібрав родичів на дачу. – Хай діти побачать, що в них є родина, – сказав він. – Що вони не самі. На тому святі був і його батько – Василь. Високий, кремезний чоловік, з посивілими скронями і веселими очима. Він давно був вдівець. – А ви, Орисе, така зосереджена, – сказав він, коли вони сіли за один стіл. – Вам би хоч трохи посміхатися. – А ви, Василю, такий балакучий, – усміхнулась вона. – Вам би на сцену. З того все й почалося
Життєві історії 0
Орися завжди була сильною. Не гордою, не різкою – саме сильною. Вона вміла все зробити, мала руки, які знали, як варити борщ і лагодити двері, і добре серце,
Світлано! Мама каже, що борщ треба варити смачніший. І сала в нього більше кидати, щоб він наваристим був. А ще ти мілко треш моркву і погано прасуєш мої сорочки. Світлана була засмучена, бо розуміла, що чоловік після роботи до мами забігав, адже говорив точно її словами. Вона завжди добре ставилася до матері чоловіка, коли вона далеко жила, але тепер свекруха переїхала до них ближче
Життєві історії 0
Цілих 17 років Світлана жила у своєму тихому світі: Дмитро, діти, дім — все було так злагоджено, що навіть сусіди казали: «Ви як з казки якоїсь». Але, виявляється,
Тарасику, я ж тебе прошу, не спіши. Життя таке, що всяке буває. Оксані ж теж непросто. В неї ж двоє діток, сама з ними. – Стоп. А до чого тут Оксана? – в голосі Тараса з’явилася тривога. – Та я їй… ну… передала дачу. Місяць тому. Через нотаріуса. – Як?! – він навіть не сів, просто остовпів. – Ну ти ж сам казав: “Нам нічого не треба, аби вам добре було”. Я подумала – в тебе квартира, робота, Марічка теж заробляє. А Оксані важче. Ну, я й вирішила дачу теж їй віддати
Життєві історії 0
– Та не хвилюйся ти так, Марічко, я ж казала: хату в місті – Оксані, а дачу – вам із Тарасом. І справедливо, і по совісті, – казала
Ну що, Марино, замовляй кафе, ювілей один раз у житті! – весело скомандував Ігор, розкладаючи на столі рахунки з банку. – П’ятдесят років, як не як! Треба як слід відзначити. Марина зітхнула. Вона була не з тих, хто любить гучні гулянки, але розуміла – чоловіку це потрібно. За роки шлюбу вона звикла до його характеру: щедрий, компанійський, але трохи легковажний. Іноді здавалося, що він досі хлопчисько, якого треба постійно стримувати. Свято вдалося на славу, але після нього чоловік змінився
Життєві історії 0
– Ну що, Марино, замовляй кафе, ювілей один раз у житті! – весело скомандував Ігор, розкладаючи на столі рахунки з банку. – П’ятдесят років, як не як! Треба
Одного вечора, коли діти вже спали, Роман дружині сказав: – Наталю, нам треба з тобою серйозно поговорити. Наталя здивувалася. – Щось трапилося, любий? У нас проблеми якісь? – Ні, нічого поганого. Просто я помітив, що ти змінилася дуже, перестала ходити в салони краси, на фітнес, ти вже не та, що була колись, коли ми одружилися, я не розумію цього
Життєві історії 0
Сьогодні дев’ята річниця весілля, дев’ять років шлюбу, — подумала Наталя, дивлячись на відображення у дзеркалі. — Дев’ять років, як я вийшла заміж за Романа. Мені вже зараз тридцять

You cannot copy content of this page