Життєві історії

— Мамо, ти що, жартуєш? Як це — продала дачу? А звідки ми тепер братимемо малину дітям і городину на всю зиму? Любов Василівна слухала здивований і розгублений

— Я йду до Яни, вона при надії. А цю квартиру й машину залиш мені, тобі все одно ні до чого, — спокійно промовив Тарас, перевіряючи, чи застебнута

— Якщо ти не готова віддавати свою зарплату на моє авто, то відсьогодні кожен купує собі їжу сам, — спокійно сказав Богдан, відсуваючи тарілку з гарячою вечерею. Ярослава

— А весілля, виходить, будемо святкувати за мій рахунок, просто на ваше замовлення? — тихо запитала я, обережно опускаючи на коліна білу фату. У весільному салоні було світло,

— Якщо тобі щось не подобається, двері он там, ніхто силою не тримає. Ці слова прозвучали спокійно, але в кімнаті відразу стало так тихо, що було чути лише

— Якщо тобі щось не подобається, можеш постелити собі у коридорі на килимку, а в спальні буду спати я, бо в мене тиск і поперек крутить, — свекруха

— Тобі сорок років, своєї сім’ї немає, навіщо тобі самій ціла двокімнатна квартира? — мама спокійно відсьорбнула гарячий чай і подивилася на мене так, ніби ми обговорювали погоду

Життя іноді робить такі круті повороти, що тільки руками сплеснеш. Хто б мені років п’ятнадцять тому сказав, що я покину рідне село, свій город, садок і поїду в

— Марійко, ти ж тільки м’ясо на вогні не пересуши, пильнуй добре! Його легко зіпсувати, якщо ґав ловити, — донісся з відчиненого вікна літньої кухні дзвінкий, повчальний голос