Життєві історії
Чоловік, який збирається піти, завжди починає занадто ретельно голити поміж кутиками губ, ніби готує обличчя для чужих поцілунків. Марта подумала про це вголос, коли закручувала банку з томатною
— Та скільки можна, Христино, твій цей Ромчик знову привіз тебе під самі ворота? — невдоволено буркнув Богдан, щойно дружина переступила поріг будинку. Він стояв у коридорі, схрестивши
Прохолодний туман ліниво розтікався вулицями стародавнього подільського містечка Тульчин, огортаючи верхівки столітніх дерев навколо палацу Потоцьких. Місто лише починало прокидатися: де-не-де чулися перші півнячі голоси, а на центральній
— Кредит оформимо на тебе, — буденно, наче про покупку хліба, сказала мама. — Родина для того і є, щоб підставляти плече, а не вираховувати, хто і скільки
— Я йду, вибач, але Христина чекає дитину, а я завжди мріяв про сина, який буде моєю копією, — сказав Юрій, закинув на плече дорожню сумку і просто
– Не розумію, що тобі не подобається? Ти ж сама не раз говорила, що хочеш, аби я одружився і невістку тобі привів! – Стас розвів руками й ображено
— Якщо жінка тягне все на собі, чоловік рано чи пізно затишно вмоститься у неї на шиї й заявить, що йому там затісно. Саме таку думку Ірина почула
– Я ж думала, ти гроші в мене захочеш зичити… Вибач мені, сестричко. Роки пролетіли, а ти все одно залишаєшся моєю найдорожчою людиною, – Тамара тихо шмигнула носом,
Оксамитова травнева ніч м’яко опустилася на старовинне подільське містечко Бар, що на Вінниччині. У повітрі стояв густий, солодкавий аромат квітучих садів, а крізь відчинене вікно долинав тихий сюркіт
Осінній ранок у мальовничому містечку Шаргород, що на Вінниччині, починався з густого, наче парне молоко, туману. Галина Миколаївна стояла на ганку свого невеликого цегляного будинку, тримаючи в руках