Життєві історії
Усе, що ми подарували свекрусі, кудись зникло. Повірити в те, що вона все віднесла в ломбард, або продала на блошиному ринку, я не могла. Тому в мене тільки
– Батьку, ще сніг не зійшов, а ти вже весь город перекопав, – кажу я своєму татові. А він мені так гордо відповідає: – От приїде Марія перед
З Андрієм у шлюбі ми вже майже 4 роки живемо. Мені зараз 30 років, чоловікові – 35. Живемо ми в моїй однокімнатній квартирі, яку я ще до шлюбу
Оце так дожилася я – онуків своїх рідних няньчити не маю права вже! І це моя невістка так вирішила за всіх. Бачити я їх, звісно ж, можу, наприклад,
З Олегом я свого часу познайомилася ще в інституті, ми з ним почали зустрічатись і зрозуміли, що один без одного вже не зможемо бути тепер ні хвилини. Як
Олег пройшов попри мене і попри сина, наче ми для нього чужі, незнайомі люди. Вийшов він з дорогої автівки, разом з ним був ще однин чоловік, очевидно, його
Коли нашій донечці з Андрієм ледь виповнилося лише 3 рочки, ми з ним розлучилися. А причиною цьому, як би банально не було, стала часта ситуація – Андрій просто
– А хто має за все це платити? Мамо, ну ти як маленька, звичайно, що ти, ти ж у нас найбагатша – сказала мені донька. Після цих слів
Пишу вам сюди, а у самої аж настрою немає після того вечора, якщо чесно. Ну як так можна? Я завжди непогано ставилася до дітей, навіть чужих, але тут
Я зі своїм чоловіком вже багато років живемо разом у шлюбі, і основну частину цього часу він живе в моїй власній квартирі. Але незважаючи на те, що він