Олена зрозуміла, що не може залишити сусідку без допомоги. Вона сказала бабусі зачекати її під під’їздом, а сама повернулася в свою квартиру і без вагань взяла відкладені для себе гроші. Цієї суми якраз вистачило, щоб закрити бабусині борги. Сусідка з однієї сторони були щаслива, а з іншої – хвилювалася, як вона тепер віддасть борг Олені. Та Олена відповіла, що якось буде, нехай бабуся хоч цим не хвилюється. На роботі вона про цю історію нічого не розповідала, просто сказала, що не піде на корпоратив, бо не має бажання
– І чому б тобі, Олено, не піти з нами на корпоратив? – не вгавали дівчата з роботи, які намагалися переконати подругу, щоб та пішла з ними на
Якби ми знали, мамо, що ти такий сюрприз нам підготувала, то ми б навіть до тебе не прийшли, – каже старший син мені. – Ти добре подумала? Мамо, Іван хороший чоловік, але ж він нам ніхто, просто зять. І ти готова віддати все чужій дитині? – дивується молодший син. Мені і самій від цієї ситуації трохи незвично, але я прийняла рішення, що свою хату я запишу на зятя
– Якби ми знали, мамо, що ти такий сюрприз нам підготувала, то ми б навіть до тебе не прийшли, – каже старший син мені. – Ти добре подумала?
Ти це серйозно, мамо? 20 євро? – став картати мене син, коли я його дітям за коляду урочисто вручила по 20 євро. – Молодці, діти, вгодили бабусі – гарно заколядували, – похвалила я 8-ми річного онука Юрчика і 12-річну онучку Марину, і витягла з гаманця по 20 євро. Цього, виявляється, замало, бо діти вважають, що бабуся-заробітчанка могла б і більше дати
– 20 євро? Ти це серйозно, мамо? – став картати мене син, коли я його дітям за коляду урочисто вручила по 20 євро. – Молодці, діти, вгодили бабусі
Не витримала Ксенія в переддень Різдва. Вони з свекрухою з самого ранку обидві стояли на кухні і готувалися до Святвечора. Свекруха дала невістці завдання накрутити голубців, а сама, наліпивши вареників, сказала, що йде ще в магазин. Ксенія прийнялася старанно виконувати волю свекрухи, старалася дуже, але так і не могла вгодити. Бо коли свекруха повернулася і побачила, що голубці закручені брусочками, і надто великі, а вона хотіла маленькі, конусоподібні, то знову через ці голубці влаштувала сцену. Виправдовуватися у невістки сил не було, тому вона пішла в свою кімнату і стала збирати речі, а чоловікові вона сказала, що йде від нього
– Ну от скільки все може бути “не так”? У мене вже сил нема, і терпіння закінчилося, адже я стараюся, а твоїй мамі завжди щось “не так”. Ксенія
Василина почула коляду, глянула у вікно, побачила гурт дітей, взула тапочки і почовгала до свого сховку, щоб взяти звідти кілька гривень – треба ж віддячити дітям за їхні старання. Коли Василина вийшла з хати, то побачила, що одна дівчинка відійшла від гурту дітей, і стояла у неї під хвірткою. На вигляд дівчинці було років 8-9. Літня жінка дала всім дітям, що стояли у неї під вікном, по 50 гривень, а потім подумала, що і тій дівчинці теж треба дати. – А ти чому у двір не заходиш? У мене собаки нема, – каже. – Бо мені мама не дозволила, – чесно зізналася дитина
Василина поставила на стіл останню страву і сумно глянула у вікно. Дивно так, весь грудень не було снігу, а в переддень Різдва посипався з неба лапатими пластівцями. Така
Олександр довго не думав, він запитав, чи не проти Оксана цей незвичайний вечір провести разом з ним. І вона відповіла, що не проти. Вони зайшли в магазин, який уже майже зачинявся. – У вас є кутя вже готова? – Є. Якраз остання порція залишилася. Вам на двох вистачить, беріть, – посміхнулася продавчиня. – І що, ми отак лише з кутею будемо святкувати? – запитала Оксана. Продавчиня відразу зрозуміла, що тут відбувається щось незвичайне. – А знаєте що, ось вам ще два пампухи, то я собі додому взяла кілька штук, але радо поділюся з вами
Олександр їхав додому втомлений, він і не помітив, як його автівка набирала швидкість. Чоловік пригальмував, адже лапатий сніг щедро сипав з неба. “Сьогодні ж Святвечір”, – раптом пригадав
Олег, піди в магазин, треба ще дещо докупити. Ось, візьми список, – кажу я своєму чоловікові. В переддень Різдва роботи було дуже багато, треба було і прибрати, і все приготувати, щоб стіл накрити гарний. Ми гостей не чекали, але хочеться для себе самих зробити затишок. Адже Різдво – це родинне свято. Олег якось неохоче взяв список, який я йому написала, і пішов в магазин. Коли вернувся, так само мовчки поставив сумки на стіл і пішов в свою кімнату. – Все гаразд, любий? – запитала я, перевіряючи свою інтуїцію, хоча добре розуміла, що щось таки не так
– Олег, піди в магазин, треба ще дещо докупити. Ось, візьми список, – кажу я своєму чоловікові. В переддень Різдва роботи було дуже багато, треба було і прибрати,
Ви на скільки до нас приїхали? Сподіваюся, що більше тижня не гостюватимете, – запитав мене зять. Дочка мене запевнила, що це її чоловік так жартує, але він не жартував, зібрав мої речі і сам відвіз мене додому. Я знову живу з старшою донькою і її чоловіком, і щоб з ними менше бачитися, я влаштувалася на роботу на місцевий ринок, так що о п’ятій ранку я йду з дому, і приходжу пізно ввечері, відразу йду в свою кімнату, а вечеряю коли вже всі спати пішли. Так прикро мені, що словами не передати. Я виростила дітей, зробила для них все, що могла, а тепер виявилось, що я – зайва
Я завжди думала, що мати дітей – це вже запорука забезпеченої старості, адже мама – це те, що є в житті найбільшим і найціннішим. І я завжди намагалася
Кілька днів тому я отримала від мами повідомлення: “Доню, якщо ви не приїдете до нас з батьком на Різдво, ми будемо дуже розчаровані і образимося на вас”. Я аж заплакала. Мама живе в селі, на пенсії з батьком, роботи в них немає, тому вона мене не розуміє, що я втомлююся зараз дуже на роботі, часи зараз зовсім не ті, що були колись і вона щосвята їздила до своїх батьків. Мені зараз не до Різдва. Та мама з татом нас все одно чекають завжди
Цього року я дуже втомилася. Робота забирає всі мої сили, а відпустку мені не дають уже кілька місяців. Я ще не зрозуміла, коли встигну відпочити, і чи встигну
Олено, завтра Різдво, а ти ходиш зажурена. Що трапилося, люба? – Матвій підійшов до дружини, і так ніжно подивився їй в очі, що вона зрозуміла, що йому можна довіряти, а ще… вона більше не може приховувати правду. – Матвію… я давно хотіла тобі зізнатися, але не знала, як тобі про це розповісти. Одним словом, я не та, за кого себе видавала. В хаті уже смачно пахло кутею і пампушками, а на дивані діти старанно вивчали колядку “Нова радість стала”. Матвій ще кілька хвилин тому дякував Богу за те, що у нього в житті все так гарно склалося, адже у нього є дружина і двоє чудових дітей, живуть вони в достатку, чого ще треба для щастя? А тут Оленка зізнається, що приховує щось
– Олено, завтра Різдво, а ти ходиш зажурена. Що трапилося, люба? – Матвій підійшов до дружини, і так ніжно подивився їй в очі, що вона зрозуміла, що йому

You cannot copy content of this page