fbpx
Економіка
Був теплий весняний день і старий Василь радів сонцю, як ніколи. Добре, що весна рання прийшла цього року, бо дрова вже закінчилися, нічим в хаті топити. Цього дня сонце тішило старенького чоловіка. Але більше нічого, крім сонця. На сусідньому подвір’ї баби Ярини і її чоловіка Миколи бігали та гралися онуки, поки діти траву згрібали. І Василь став згадувати про своє втрачене щастя. Коли він привів до хати молоду невістку

Був теплий весняний день і старий Василь радів сонцю, як ніколи. Добре, що весна рання прийшла цього року, бо дрова вже закінчилися, нічим в хаті топити.

Цього дня сонце тішило старенького чоловіка. Але більше нічого крім сонця.

На сусідньому подвір’ї баби Ярини і її чоловіка Миколи бігали та гралися онуки, поки діти листя згрібали. На обійсті у них краса і чистота, хоча вони люди малого достатку, зате щасливі разом.

Сьогодні Василь знову став згадувати, як він втратив своє щастя. Сам винен у всьому.

Багато років тому привів Василь невістку в хату. Дружина Валентина була спокійною, працьовитою, дарма що з бідної родини. Така була радісна щебетуха, що поруч з нею усі радісно та затишно було. Усім, крім батьків Василя. Вони чекали кращої невістки для свого єдиного сина, багатшої.

Тому Валентині з першого дня заміжжя зі свекрами жилося не солодко зовсім. І по господарству допомагала, і нагороді поралася, і готувала смачно, але все ніяк вгодити не могла своїм свекрам.

Потім син і донечка у Василя з’явилися, але й вони не тішили батька з матір’ю його чомусь, бо то діти невістки.

Всі роки щодня Валентина вислуховувала якісь докори, претензії, постійні незадоволення. І коли дітки трішки підросли, вона сказала чоловікові, що з неї досить такого життя. Вона їде, спочатку до батьків, а далі, як вийде, буде влаштовувати своє життя, бо більше в хаті свекрів жити вона не може. Валентина просила чоловіка збиратися і всією сім’єю їхати звітси, Василь задумався. Та мати переконала його, щоб і не думав своєї хати кидати, дружина повернеться, ніде вона не дінеться.

Але Валентина не повернулася. Ні через місяць, ні через рік. Василь спочатку чекав, а потім зрозумів, що їм і без нього добре, вже соромно було проситися до них назад.

А років через десять Валентина приїжджала з дітьми в село до родичів, тоді й вони зустрілися з Василем. Говорили довго, Валя розповідала про успіхи дітей, що спочатку вони сумували за батьком, чекали, а потім якось звикли, дідусь замінив їм батька. Василь дуже шкодував, що зробив тоді такий вибір, що не пішов тоді з сім’єю. А зараз вже пізно, та й не може він залишити старих батьків, бо їм зараз дійсно потрібен постійний догляд, а Валя сказала, що більше ніколи до них не повернеться.

Батьків вже не стало давно, а Василь живе сам. З ранку до ночі сидить один, нікому не потрібний. Дуже шкодує за своїм втраченим щастям. А могло ж в його житті все скластися інакше.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

facebook