fbpx
Життєві історії
Будував Андрій свою хату два роки. Не міг дочекатися, коли переїде жити туди з дружиною та сином. А сам і гадки не мав про те, що доведеться складати заповіт на зовсім чужу людину

Андрій будував свій великий і просторий будинок з величезною радістю. Купили на окраїні міста клаптик земельної ділянки, на якій і вирішили будувати своє сімейне гніздечко. Вони з Оленою мріяли про велику сім’ю, тому місця вистачить усім.

У подружжя підростає син Іванко. Допомагав татові, не міг дочекатися, коли вже заселяться до просторого будинку. Будував Андрій свою хату два роки, нарешті переїхали туди. Жити та радіти. Але несподівано Іван занедужав. Думали якась дрібниця, але ні, зовсім справи недобрі. Куди не зверталися, скрізь одне і теж – просто фахівці різні розводили руками.

Після того, як не стало сина, Олена змарніла, не могла з цим впоратися і пішла за своїм сином через три роки. Андрій залишився зовсім один.

Дуже непросто було йому. Ніякої підтримки зовсім не мав, ось так майже в одну мить не стало його найрідніших людей. Один залишився, як вітер в полі. Добре, що робота є. Хоч там відволікався, адже сидіти вдома в великій хаті одному, яку будував для всієї сім’ї, йому зовсім не хотілося. Непросто було осягнути, що найрідніших людей вже немає. Але як говорять, час лікує. Чотири роки ходив неначе хмара, жив своїм спокійним життям.

Одного разу помітив у сусіда якусь незнайому жінку, яку не бачив раніше. Павло розповів, що Тамара орендує у нього одну кімнату. А що, будинок великий, живуть удвох із дружиною, місця вільного багато. А так і заробіток, хоч невеликий, але є.

Згодом таки виявилося, що Тамара і Андрій працюють поруч, тому на роботу і з роботи ходили разом. Спочатку просто холодно віталися, не помічаючи одне одного, і йшли мовчки собі на роботу. Згодом почали розмовляти на різні теми. Тамара розповіла, чому в таких роках пішла жити на орендовану квартиру.

Її син одружився. Наречена вже чекала дитину, коли одружувалися. Квартира у Тамари була двокімнатна. Коли народиться дитятко, тісно буде усім, зрозуміло. Та й з невісткою не знайшли спільну мову. Тому, щоб не конфліктувати, орендує окрему кімнату. Син обіцяє сплачувати за кімнату орендну плату. Так що вирішили мирно житлове питання. Наразі у Тамари з невісткою відносини покращилися. Андрій своєю чергою розповів про своє життя, і яких дорогих людей вже немає поруч із ним, що він зовсім один залишився.

Одного разу Андрій запропонував Тамарі, щоб переїжджала до нього жити. Він один, вона одна. Подобаються одне одному, то чому ось так вік наодинці доживати. Андрій не просто так запрошує, а пропонує вийти за нього заміж, адже має щирі почуття до Тамари. Так і створилася в них сім’я. Син Тамари виявився гарним молодим чоловіком. Не цурався ніякої роботи. Коли мама стала жити з Андрієм, запропонував допомогти зробити косметичний ремонт в їх хаті. Шпалери переклеїти, підкрасити де потрібно.

Якось владналося особисте життя. Всю свою нерозтрачену любов Андрій віддавав синові Тамари, Богданові, в ньому він бачив свого рідного сина, коли дивився на нього, то відразу згадував синочка. Коли на свята приїжджав Богдан зі своєю дружиною і маленькою донечкою, будинок оживав.

Одного разу до них завітала сестра його колишньої дружини, якої, на жаль, чимало років немає з ним. Вона не соромлячись присутності Тамари та Богдана почала говорити, що в Андрія крім неї і її доньки немає рідні. Тому потрібно, щоб Андрій написав заповіт на користь її доньки. Щоб будинок не дістався зовсім чужим людям, які навіть копійки до нього не доклали.

Андрій образився, не міг зрозуміти, чому вона розпоряджається його майном, наче своїм власним. Він сказав, що заповіт складений на користь Богдана вже. Тому їй тут робити немає чого. Допомоги ніякої, а будинок їй віддай. Наступного дня пішов до нотаріуса, склав заповіт на користь Богдана, щоб такі люди, як сестра його першої дружини, не стала на заваді щастю багатьох людей. Андрій вважає, що він правильно вчинив.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page