fbpx

Будучи на заробітках в Італії, я планувала за зароблені гроші купити собі квартиру, та коли повернулася додому, передумала, і все вклала в ремонт маминого будинку. Мама не сподівалася мене побачити, словами не передати, якою була наша перша зустріч після довгої розлуки

Я не спілкувалася з своєю мамою багато років і зараз дуже про це шкодую. Причини як такої не було, просто мені здалося, що мама любить брата більше, ніж мене, а я – зайва в рідному домі.

Мама вийшла заміж в 30 років, мій батько був старшим за неї майже на 20 років. Вони одружилися, народилися ми з братом, а потім раптово не стало батька. Тому мамі довелося нас виховувати одній. Все тягнути на собі їй було дуже непросто, я це розуміла. Тому замість того, щоб після школи йти вчитися в інститут, пішла на роботу.

Тим часом мій брат пішов в армію, а повернувшись, одружився і привів невістку до нас додому. Я була переконана, що біля мами має залишитися донька, а син має йти в прийми до дружини. Саме тому я і образилася на своїх родичів, я не могла зрозуміти, як мама проміняла рідну доньку на невістку.

Якраз в той час в селі стало модним їхати на заробітки в Італію, багато жіночок уже поїхали, от я довго не думала, зібрала свої скромні пожитки, і вирушила на чужину.

Вдома мене не було довгих 18 років, весь цей час я не підтримувала зв’язок з рідними, не телефонувала ні мамі, ні братові, вирішила, що якщо їм добре без мене, то нехай собі живуть.

Жила я в Римі, і якщо зустрічала когось з нашого села, то завжди розпитувала про своїх рідних. Так від людей я дізнавалася, що з ними все добре. А якось я в парку випадково зустріла свою сусідку з села, тітку Марію, вона лише кілька днів як приїхала, і шукала роботу, бо хотіла заробити для доньки на квартиру.

Я запросила її в кав’ярню, за кавою пообіцяла, що допоможу з пошуками роботи. А Марія розповіла мені, що моя мама занедужала, практично не ходить. Брат з дружиною від неї з’їхали, мама зараз сама, а їй допомога дуже потрібна.

Сама не знаю чому, але те, що я почула, мене дуже збентежило, багаторічна образа на маму раптом кудись пропала. Я всю ніч не спала, згадувала своє дитинство, як моя мама була молодою, а я маленькою і підранок я прийняла рішення, що поїду додому.

Чесно кажучи, мені було страшно, адже я багато років переконувала себе, що родичі мені не потрібні і що я і без них прекрасно впораюся. А тут я раптом зрозуміла, наскільки рідною і дорогою є для мене мама. Тоді я вирішила, що буду повертатися додому. На той момент я зібрала чималу суму грошей за всі ці роки. Роботу свою я залишила сусідці, а сама поїхала додому.

Мама не сподівалася мене побачити, словами не передати, якою була наша перша зустріч після довгої розлуки, ми обидві проплакали майже весь вечір, просили пробачення одна в одної. На наступний день я почала шукати для мами хороших лікарів, помістила її в лікарню, і вже через кілька місяців мамі стало краще.

Я завжди мріяла, що за зароблені гроші я куплю собі квартиру, але коли приїхала додому, передумала. Свої гроші я вирішила вкласти в мамин будинок, зробила в ньому капітальний ремонт, поміняла опалення, провела до хати воду, почала добудову ще двох кімнат і кухні. Нехай моя мамочка поживе на старості в гарних умовах. Я лише тепер зрозуміла, яке це щастя – мати маму.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page