fbpx
Життєві історії
Брат жив із мамою, а після весілля разом з дружиною переїхав до нової квартири, яку йому подарував батько. Брат усе сприйняв, як належне, навіть не потішився особливо. Наче й брат з’їхав від мами, а мені все одно доводилося жити з мамою чоловіка, бо той відмовлявся жити в тещі

Нещодавно я вийшла заміж, чекаю дитину. Мама вирішила переписати на мене свою квартиру. Але це її рішення не сподобалося моєму братові. Дмитро молодший за мене на дев’ять років.

До моїх восьми років ми жили з моїм татом, а потім вони розлучилися, мама разом зі мною пішла до своїх батьків. Через кілька років вона зустріла іншого чоловіка, батька мого брата.

Їх з мамою шлюб тривав десять років, а потім вони розлучилися і вітчим поїхав. Мама з братом залишилися жити у квартирі, яка їй дісталася від бабусі з дідом, а я поїхала вчитися.

Мого батька не стало, коли мені був двадцять один рік, мені він не залишив нічого. Коли брат одружився, його батько подарував йому на весілля квартиру, тому житлом брат забезпечений.

Я вийшла заміж на три роки раніше за брата, мені було двадцять шість років. Мені ніхто квартир не дарував, тому ми з чоловіком пішли жити на орендовану квартиру. Але платити за знімне житло було дорого, тому ми пішли жити до свекрухи.

У цей час брат жив із мамою, а після весілля разом із дружиною переїхав до нової квартири, яку йому подарував батько. Брат усе сприйняв, як належне. Навіть не потішився особливо. Наче й брат з’їхав від мами, а мені все одно доводилося жити з мамою чоловіка, бо той відмовлявся жити в тещі.

З свекрухою ми ладнаємо, але все одно хотілося більше свободи і простору, а в її домі її порядки та правила. Мама, знаючи нашу ситуацію, що ні про яку оренду, покупку чи іпотеку у нас із чоловіком не йдеться, вирішила відписати на мене свою квартиру. Щоб я не залишилася без житла і в разі чого, щоб мені було куди йти. Своє рішення вона не приховувала, і синові про це теж сказала.

Брат на матір образився за це. Він вважає, що свою квартиру мама мала порівно розділити між дітьми. Мама пояснює брату, що йому батько житло подарував, і воно тільки його, а у мене нічого не має, але брат чути не хоче нічого.

На його думку, те, що дав йому батько, нас не стосується, треба окремо розглядати мамину квартиру. А вона мала після мами дістатись нам у рівних частках. Так було б чесно, а зараз виходить, що мати залишила сина без спадщини через доньку.

Не зважаючи на всі доводи брата, мама свого рішення не змінила. Тоді брат образився і перестав з нами спілкуватися. Я мамі казала, що вона може все переграти, я не проти. Та мама не хоче нічого міняти, каже, що прийняла правильне рішення.

– Квартирою я розпорядилася так, як вважаю справедливим. Якщо твій брат вважає інакше – нехай.

Я з братом теж намагалася поговорити, але він не хоче спілкуватися, думає, що я сама маму переконала на таке рішення. Одним словом, якось негарно все вийшло.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page