fbpx
Життєві історії
Брат зателефонував мамі в Італію і сказав, мовляв, Ви сестрі гроші 5 років висилали, тепер моя черга. І мама його послухала, вирішила не робити між нами різниці. Всі гроші вона тепер віддає брату

Мені 36 років, я заміжня, живу з чоловіком в приміському селі. У шлюбі ми вже 10 років, живемо у великому будинку, який збудували за гроші моєї мами. Чоловік теж працює і заробляє, але основні кошти на будівництво дала мама.

Я вийшла заміж 10 років тому, відразу після весілля мама поїхала на заробітки в Італію. Зятя, що називається, я привела додому. У мене дуже хороший чоловік. На сімейній нараді ми відразу домовилися будувати будинок, бо наша стара хата, яка дісталася нам від бабусі, була зовсім без умов. Заради цього мама і поїхала на чужину.

Перші гроші, які мама почала висилати, ми відразу ж пустили в будівництво. Чоловік теж працював не покладаючи рук. Будували ми будинок більше п’яти років, витягнули аж два поверхи. Мама казала, як повернеться, буде жити з нами.

Зараз ми вже майже 5 років живемо в будинку, але постійно потрібні гроші, щоб все доробити до ладу. У нас з чоловіком є двоє дітей. Чекаємо на маму, коли вона нарешті повернеться. Ми пропонували їй повертатися коли будинок був готовий, але тут втрутився мій рідний брат Степан. Він одружений, живе у своєї дружини. От вони разом і вирішили, що це нечесно, що мама лише нам допомагає.

Брат зателефонував мамі в Італію і так сказав, мовляв, Ви сестрі гроші 5 років висилали, тепер моя черга. І мама його послухала, вирішила не робити між нами різниці. Всі гроші вона тепер висилала брату. А той теж відремонтував будинок дружини, в якому вони зараз живуть, купив автомобіль, відкрив в селі невеличкий кіоск, бізнесом зайнявся.

Все було б добре, бо ніби чесно все вийшло, але два тижні тому мій брат повернувся додому і сказав, що буде жити у нас. Він вирішив розлучатися з дружиною, а оскільки він досі приписаний у нас вдома і йти йому нема куди, то він житиме з нами. Все, що він будував, він залишив дружині. Бізнес його прогорів, залишилася одна машина, і то на неї його дружина буде претендувати при розлученні.

І я, і мій чоловік проти, щоб Степан жив з нами. Мама просить його прихистити хоч на деякий час, каже, що залишиться в Італії ще на кілька років і купить йому хоча б однокімнатну квартиру.

Що ж, це її право, але мені маму дуже шкода. Їй уже 60 років. Хочеться, щоб і вона нарешті трохи відпочила, адже ми з чоловіком створили вже всі умови для цього.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page