Є у мене молодший брат Іван, у нас з ним 10 років різниця в віці. Тому, так склалося, що в дитинстві мені доводилося з ним весь час няньчиться. Хоча мене це дуже втомлювало, адже самій хотілося побігати десь з подругами, відпочити з друзями біля річки на вихідні, але я навіть була рада, що проводила час зі своїм братом – дуже любила його, у мене були до нього турботливі та ніжні почуття. Завжди сама віддавала йому найсмачнішу цукерку, найкращий шматочок торта, останній смаколик, який залишався на столі, теж діставався йому. Навіть подруги моїй мамі часто говорили весь час говорили: «Ну все, зіпсувала твоя донька свого брата, ось одружиться він, і прийдеться його дружині потім догоджати йому у всьому, адже він звик лише до найкращого».
До речі, мій брат Іван довго не міг одружитися, а коли знайшов собі наречену, то вийшло все навпаки: командувати у їх сім’ї стала лише вона, вона брала верх у всьому. Особливо мені не подобається її жадібність, це найгірша риса її характеру.
Спочатку ми з невісткою були в хороших відносинах, мабуть, тому що вона намагалася показати себе з найкращої сторони в нашій родині, а інші риси характеру старанно приховувала спочатку. Коли брат з нею одружився, то привів дружину в рідну домівку. Ми з чоловіком живемо окремо, у нас троє дітей, вони до нас теж приїжджали з подарунками племінникам, а невістка робила вигляд, що обожнює моїх дітей. Ага, як же, своїх немає, братів і сестер теж, звідки їй знати про таку любов? В принципі, трохи пізніше вся її сутність дружини мого брата і проявилася!
Брат з невісткою взяли кредит і відразу з’їхали від наших батьків. Ось тут все і почалося, про що ми навіть і не здогадувалися зовсім. Вони якось відразу відділилися від нас, в гості нікого не кличуть, дружина брата командує ним, як хоче. На будь-яку пропозицію зустрітися, невістка починала жалітися:
– Та ви що, у нас грошей немає, все, до останньої копійки, йде на ремонт та кредит.
Гаразд, почекаємо, поки хоча б ремонт не закінчиться.
Наші батьки іноді приїжджали до брата з дружиною допомогти, але замість того, щоб нагодувати нормально своїх свекрів, наша невістка подавала тільки чай з найдешевшим печивом. А раз мама сказала своїй невістці:
– Не треба нам чаю, ми ситі приїхали, не хочемо їсти.
То невістка відразу зраділа і стала виправдовуватися, що так все дорого в магазині і готувати ніколи.
Зробили ремонт, і настав час новосілля, ніби як рідню звати потрібно і стіл накривати треба для сім’ї. Батьки не поїхали, мама себе недобре почувала, а в гості до брата поїхали ми з чоловіком і дітьми. Стіл, звичайно, бажав кращого: зовсім трохи нарізки, пару салатів в маленьких салатницях і картопля з куркою. А ми всією сім’єю голодні прийшли – адже нас в гості звали, я й не думала їсти чи дітей годувати перед тим, як йти до брата. Єдине, чого було багато – це пиріжків з капустяною і м’ясною начинкою, це наша мама напекла і передала їх своєму синові. Звичайно ж, завдяки тому, що тарілки були майже порожні ще й до нашого приходу, вже через 15 хвилин їжа закінчилася. Сидимо, тільки пиріжки мамині їмо. Господині було чомусь складно здогадатися купити щось солоденьке до чаю, хоча б діткам, але вона ж прекрасно знала, що ми з дітьми прийдемо!
Діти поки повзали по квартирі, знайшли у дружини мого брата банку малинового варення, його теж наша мама робила, колись братові гостинця привезла. Діти захотіли їсти, бо були голодними напевно, попросили відкрити і дати батон. Бачили б, з яким незадоволеним обличчям це зробила невістка! Ніби це не варення, а чорна ікра! Сказала, що їй не шкода цього варення, але просто тримала його на випадок застуди, щоб температуру знімати у дітей. Я ще пожартувала, що є на це більш сучасні методи, але вона так косо подивилася на мене, що в мене посмішка відразу зникла. Загалом, пішли буквально через годину після такого новосілля, мій чоловік ще хотів залишитися з братом, але я вже не хотіла, та й діти стали проситися додому.
Був день народження невістки, але вона вже нікого не запрошувала, ми її лише на день народження привітали. Вона дякувала та виправдовувалася, що грошей немає. Але на день народження брата я сказала що прийду, хай там що. Невістка неохоче погодилася. Дзвонить за два дні до свята і каже:
– Приїжджайте до нас тільки без дітей, а то нам вас всіх не нагодувати, адже ще ж батьки будуть, а грошей дуже мало!
Я нічого не розумію, брат нещодавно лише зарплату отримав, я не розумію, як можна бути такою жадібною. Я хотіла все їй сказати, але чоловік все зрозумів і взяв у мене телефон та попрощався.
Я, звичайно, могла б залишити своїх дітей на свою свекруху, але навіщо? Ми сім’я, до брата бабуся з дідусем прийдуть. Або їй так лінь стояти біля плити, щоб щось приготувати? За брата прикро – я з ним в дитинстві останнім ділилася, найсмачнішим шматочком, а він в усьому слухає лише свою дружину і не може сказати, що сім’я для нього дуже важлива, ми найрідніші йому люди. Діти їй мої не сподобалися, боїться, що об’їдять її! Це тому що своїх ще немає і почуттів щирих до діточок. Загалом, я з сім’єю не поїхала в гості, брата по телефону привітала. А невістка і рада була: приготувала тільки стіл на чотирьох чоловік – для них і батьків. А у мене більше слів немає, адже знаю, що брат мій хороша та добре людина, але не він головний у своєму домі. Не розумію я таких людей, я наша невістка.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
