fbpx
Життєві історії
Брат з дружиною жили на всьому готовому – у квартирі наших батьків, і ні в чому собі не відмовляли. Половина цієї квартири належала мені, я навіть щомісяця сплачувала комунальні послуги, тому вважала, що маю право приходити туди тоді, коли захочу. А одного разу я взагалі прийшла до них і сказала, що тепер буду жити з ними, що, природньо, дуже не сподобалося зовиці

Наших батьків рано не стало, то ж єдиною рідною людиною для мене був брат. Я тоді вчилася в університеті, брат закінчував аспірантуру.

Я вийшла заміж раніше, ніж Дмитро, мій брат ще був в пошуках своєї половинки. Після весілля я переїхала до свого чоловіка і намагалася знайти спільну мову з його мамою. У мене це виходило досить непогано – моя свекруха була хорошою людиною, то ж жити з нею мирно спочатку було не складно.

Через рік після мого весілля одружився Дмитро. Ну як – одружився, почав жити з дівчиною, вперше в житті. Наше з нею знайомство було досить неординарним – вона тоді влаштувала братові сцену на тему: «Тепер тільки я повинна бути головною жінкою в твоєму житті!».

Знаєте, на це місце я і не претендувала. Я завжди була впевнена, що з дружиною мого брата я точно знайду спільну мову. Як же я помилялася.

На думку Олени, після її появи в житті брата, я повинна була зникнути з його життя. А перед тим як зникнути – я повинна була відписати на брата свою половину батьківського майна. На думку Олени це мало б бути найправильнішим рішенням.

Олена, як вона сама говорила, родом з хорошої сім’ї. Тоді вона здобувала другу вищу освіту, що дозволяло їй не працювати, задирати носа і дивитися на всіх зверхньо. Тим більше – на мене, недоучку, яка вискочила заміж відразу після коледжу.

Своїх дітей Олена не хотіла. Вважала що рано. До моєї новонародженої доньки вона ставилася досить непривітно. Втім, я й не вимагала з неї доброго ставлення. Я прекрасно знала, що люди бувають різні: є ті, хто люблять дітей, і ті, хто не дуже переймається ними.

Брат, дивлячись на мене, загорівся бажанням мати власну дитину, але дружина йому відмовляла, під приводом:

– Спочатку ми купимо квартиру, розмінявши твою спадщину, а потім і про дітей поговоримо.

Брат з Оленою жили в батьківській квартирі і ні в чому собі не відмовляли. У них було все: відпустки, одяг, хороше взуття – поки я сиділа в декреті і не могла собі дозволити зайвого. У нас з чоловіком була квартира в кредиті, а брат з дружиною жили на всьому готовому.

Батьківська квартира залишилася нам на двох. Саме тому я вважала, що маю право приходити туди тоді, коли я захочу. І попереджати кого-небудь про майбутні візити в власний будинок, я була не зобов’язана. Користувалася я цим правом досить рідко, тільки тоді, коли мені потрібно було забрати щось із речей.

Можна було б сказати, що я не мала права так робити, адже там живуть брат з дружиною. Але вся справа в тому, що Олена вимагала з мене оплату комунальних послуг за квартиру, в якій я не живу. Її аргументація була такою, мовляв, якщо я там прописана, значить, повинна платити.

Я платила, щоб не засмучувати брата. А якщо я плачу – то можу приходити, коли мені зручно.

Так вийшло, що моє сімейне життя почало давати тріщину, у нас з чоловіком почалися проблеми в стосунках. Через його маму. Згодом вона ставала все гіршою, а її характер нестерпнішим. На жаль, я не відповідала вимогам свекрухи.

Вона не любила ні мене, ні мою дочку. З хорошої жінки, якою я її знала, вона перетворилася в сварливу бабусю. У нас з чоловіком справа дійшла до розлучення: я поставила його перед вибором – або я, або його мама. На жаль, вибір він зробив на користь своєї матері.

Я з дитиною повернулася жити в квартиру наших батьків. Олені, звичайно, це дуже не сподобалося: вона звикла бути господинею в моєму домі і настійно рекомендувала братові вигнати мене геть. Цього він не міг зробити при всьому бажанні – я була власницею половини квартири, яку Олена за кілька місяців життя з моїм братом вже почала вважати своєю.

Жити так далі було просто неможливо і ми з братом подумали, що найкращим вирішенням нашої проблеми буде розміняти квартиру і жити окремо.

Почувши мою розмову з братом про розмін квартири, Олена сказала, що не дозволить цього. Тут я не витримала, і вказала нахабній дівчині на двері. Як не дивно, брат мовчав і не втручався в наші розборки.

Олена почала демонстративно збирати валізу, в надії, що брат її зупинить. Але цього не сталося, коли вона закрила за собою двері, він лише зітхнув з полегшенням. Наскільки я зрозуміла, він давно думав про те, щоб розійтися з Оленою, так як зрозумів, що вона йому не підходить.

Він мені потім розповів, що Олена поставила умову – забрати від мене мою частку в квартирі, а брат не міг зі мною так вчинити.

Тепер Олена розпускає про мене плітки по всіх знайомих, каже, що я зіпсувала життя не лише їй, але і своєму братові. Але ж, по суті, до них з братом я не лізла, я просто повернулася додому!

Фото ілюстративне – pinterest.

You cannot copy content of this page