fbpx
Життєві історії
Брат вирощує помідори. Весь день ми працювали, акуратно збираючи урожай в ящики. А наступний день несподівано заявився тесть брата

Є у мене двоюрідний брат, Іван, який живе в селі, недалеко від нашого курортного міста. Постійно мені дзвонить, в гості кличе. Влітку цього року була та ж сама історія. Ну я узяв і поїхав на тиждень до нього. Думав допомогти і відпочити трохи заодно. Приїжджаю.

– Ти дуже вчасно! – радіє Іван. – Якраз дозрів урожай помідорів, треба допомогти.

Ну, якщо приїхав, куди діватися. Думав вдень на море, а ввечері на шашлички приїду, а тут – робота знайшлася.

Переодягнувся і пішов допомагати. Брат вирощує помідори, у нього їх ціла плантація. Весь день ми працювали, акуратно збираючи помідори в ящики. А наступний день несподівано заявився тесть брата. Живе він в іншому регіоні. І ось вирішив теж поїхати в теплі краї, погрітися і здоров’я поправити.

Прокидаюся на наступний ранок. Виходжу надвір, а брат машину з гаража вигнав і явно кудись збирається.

– Ти куди?

– Так відвезу тестя на пляж. Ви поки починайте, я швидко – одна нога тут, інша там.

Сіли і поїхали. А ми з його дружиною знову відра і ящики в руки – вантажимо, носимо.

Проходить ранок, обід, настає вечір. Ми вже зібрали майже всі помідори. Приїжджають. Червоні, як раки. Брат не спішить дякувати, мовляв, втомився. А ще треба з замовниками на завтра домовитися, щоб забрали зібраний нами урожай.

Ні слова подяки, що ми все зібрали. З замовниками він домовився. На наступний ранок ми знову прокинулися рано, щоб збирати новий урожай.

І що я бачу? Іван знову заводить машину, в якій вже сидить його тесть в панамці.

– Знову на пляж?

– Треба ж тата відвезти, сам розумієш, сьогодні швидко повернемося.

Наш день пройшов в полі. Його – на пляжі.

Увечері вирішив поговорити:

– Ти мене в гості кликав?

– Кликав.

– Я чим займаюся у тебе?

– Допомагаєш мені.

– Ось, ключове слово «допомагаєш». Тобто, як би ти повинен працювати, а я тобі допомагати! Ви на морі прохолоджуєтеся другий день, а я що – безкоштовна робоча сила у тебе?

– Так ти значить заговорив? А я хотів тобі кілька ящиків помідорів дати, коли додому поїдеш. Ти б і собі щось залишив, і продав би щось.

– Кілька ящиків? Так я за півдня більше тут відпрацьовую!

– Я тебе зрозумів. Не хочеш ти родичу допомогти. Автобус знаєш де. Тільки не проси мене про допомогу, якщо що.

Що цікаво, жодного разу я його і не просив. Зібрався, поїхав. Без помідорів, бо не за ними я їхав до брата. Минуло вже кілька днів, Іван так і не подзвонив, не вибачився.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page