Нас з братом ростила одна мама, бо батька нашого не стало ще коли ми були дітьми. Спочатку ми обоє дуже допомагали матері, але потім одружилися і поїхали з дому. Брат зовсім забув про маму, а я взяла на себе зобов’язання їй допомагати.
У будинку, в якому ми з братом виросли, мама жила одна. Оскільки я взялася їй допомагати, то вона пообіцяла залишити цей будинок мені.
Я заміжня, з чоловіком і нашими двома дітьми живу в невеликій двокімнатній квартирі, і місця всім не вистачає, але поки варіантів для розширення житлоплощі у нас немає.
Мій брат поки не одружений, але вже кілька років живе зі своєю дівчиною в її квартирі. Брат сам неодноразово говорив, що в разі чого претендувати на спадщину не буде, і якщо я маму доглядатиму до кінця, то мені і будинок дістанеться.
Мама теж завжди говорила, що свій будинок віддасть мені. Навіть склала заповіт, де зазначила мене як єдину спадкоємицю. Було це кілька років тому. І я мала переконання, що будинок дістанеться лише мені.
А що в підсумку вийшло? Коли мами не стало, в визначений я захотіла оформити спадщину на себе. Але тут з’явився брат, який не збирався відмовлятися від спадщини.
І це при тому, що він не приїхав попрощатися з матір’ю, коли я йому повідомила цю сумну новину. Брат сказав, що не зможе приїхати, бо у нього нагальні справи. В голові не вкладається, що може бути важливіше, ніж це.
А потім брат подзвонив і сказав, що приїде оформляти спадщину. Виявилося, що мама мене обдурила. За рік до того, як її не стало, з невідомих мені причин мама склала інший заповіт, в якому про мене і згадки не було, а єдиним спадкоємцем значився мій брат.
Я з’ясовувала – юридичну силу має заповіт, який зроблено пізніше, тобто я з спадщиною пролітаю. Ось така історія. Очевидно, мамі стало шкода сина, який не має своєї житлоплощі.
Вона вирішила, що спадок братові потрібніший, але вона не врахувала наслідків свого рішення, адже це остаточно розсварить нас з братом.
Оскільки маму доглядала я, то вирішила, що буду боротися за свої права і в суді намагаюся оскаржити заповіт на брата. Справа триває вже кілька місяців. Брат теж не хоче упустити своє. Що вирішить суд у цій справі, поки невідомо.
В цій ситуації мені не зрозуміло тільки одне – чому мама так вчинила. Я б ще погодилася, якби вона на нас двох будинок записала. Але чому вона все віддала братові, знехтувавши тим, що саме я допомагала їй багато років.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
