Мені дуже була потрібна квартира, на перший внесок – 30 відсотків, я сама назбирала. Чоловік, з яким я тоді зустрічалася, вирішив взяти участь в моїй долі. А ще я попросила допомоги у старшого брата, в надії, що сестрі він не відмовить. Житло у них з дружиною було – від бабусі дружини залишилося.
Брат погодився допомогти мені з необхідною сумою, але за умови, що квартиру ми оформляємо на нього. А коли я йому поверну весь борг, він перепише квартиру на мене. Сумніватися в порядності брата і його інтелігентної дружини у мене не було причин.
6 років я віддавала гроші сім’ї брата. І ось настав день останнього платежу. Ми з чоловіком, дитиною і тортом поїхали до брата в гості – треба було відправити його до юристів, щоб він подарував нам з чоловіком нашу ж квартиру. Брата вдома не було.
Вдома була його дружина, яка ошелешила нас новиною: мій брат її кинув і пішов до 20-річної дівчини. Поки я заспокоювала ридаючу родичку, в моїй душі піднімалася паніка: адже моя квартира в їхньому шлюбі куплена! А якщо при розлученні вони її ділити будуть? Ні, не брат – в ньому я була впевнена. А ось кинута ображена жінка здатна на багато що.
– Знаю я про що ти думаєш, по очах видно. не потрібна мені твоя квартира, у мене своя є. Так що через мене можеш не переживати. Я б на твоєму місці про братика задумалася: жити-то їм десь треба. Як думаєш, мама ваша його з цієї дівкою на поріг пустить? Ось і я думаю, що ні, – повідомила мені схлипуючи дружина брата.
І вона як у воду дивилася: через тиждень, коли ми з дитиною лежали в лікарні, а чоловік був на добі на роботі, брат, на правах власника, виламав двері і поставив замки. Чоловік, який не зміг потрапити додому, відразу зателефонував мені. Я зателефонувала брату.
Брат, відібравши у мене, рідної сестри, квартиру, сказав тільки одне: – Вибач, сестричко, так вийшло. Я не могла повірити, що мій брат так зі мною вчинив. Він дозволив нам зібрати речі, присвоївши собі частину меблів і техніки. Його дівчина весело хихотіла дивлячись на те, як ми з’їжджаємо з квартири, за яку платили багато років.
Ми з сім’єю переїхали до мами. Мама була так обурена вчинком старшого сина, що пішла і написала заповіт на мене:
– Буде тобі квартира, нічого цьому непорядному синові не залишу!
А найбільше мене здивувала дружина брата: вона, при розлученні, відсудила у нього половину квартири, змусила брата продати квартиру і віддала нам з чоловіком свою половину грошей! Як майже чужа людина міг виявитися поряднішою, ніж рідний брат? Тим більше, ми з його дружиною, останнім часом не надто ладнали. Це дуже гідний вчинок з її сторони.
Ми з чоловіком і дитиною і досі живемо з моєю мамою. Чоловік і мама ладнають, всупереч моїм побоюванням. Ми взяли ще одну квартиру в кредит, на ім’я чоловіка. Віддавши за перший внесок гроші, отримані від дружини брата. Зате тепер у нас двокімнатна, а не однокімнатна – у всьому є свої плюси.
Брат повернувся до колишньої дружини, як побита собака. Варто було грошам закінчитися, як його молоденька фея втекла до більш щедрого залицяльника. Колишня дружина його пробачила, заради дітей.
А я сумніваюся, що коли-небудь зможу його пробачити. Та й мама не горить бажанням бачити сина. Нехай тепер платить за свої помилки.
Фото ілюстративне – decorstars.
