Одного дня я зустріла свою знайому Олену і вона стала розповідати мені про свою невістку.
Невістці мовляв, зараз вже 39 років, вже не молода жінка, а вона ніде в своєму житті так і не працювала ще зовсім, хоча освіта там якась у неї є і наче непогана досить.
Інститут вона закінчила здається, а потім відразу вийшла заміж, на тому й все.
І всі ці роки у шлюбі вона жила за рахунок того, що заробляв лише її чоловік, а вона сиділа вдома і своїми справами займалася.
Олена скаржилася, що у неї зараз навіть трудової книжки немає, принаймні вона її не бачила, колись просила показати, та невістка перевела розмову в інше русло.
Ольга сама вважає, що її братові ну просто дуже не пощастило з дружиною зовсім:
– А наша невістка навіть дитини не народила. Тому і розлучається мій брат зараз з нею, знайшлася інша хороша людина поряд з ним, яка моєму Віталію народить дитину.
Я завжди, звісно, за збереження сім’ї та проти інших жінок була, але тут навіть не знаю, що й тобі сказати на це, адже завжди шкодувала свого брата. До того все йшло весь цей останній час.
Спочатку мій Віталій не хотів дітей, дружина його наче й не проти була. Потім він вже погодився, але щось у них там не вийшло. Сиділа вдома, вела вона все господарство.
Вранці встане, каву зварить йому, чоловіка на роботу проводить, лягає і спить далі до першої години дня.
Там чаю поп’є, в магазин сходить, ну підлогу витре, може, пару сорочок попрасує – а яке ще там у них господарство на двох дорослих осіб в невеличкій квартирі у них?
Вечерю вона приготує і чоловіка чекає. Вечері, до речі, у неї теж були без особливої фантазії, не дуже вона старалася, готуючи якісь страви.
Манікюр, педикюр, вишивка, серіали, форуми до ночі.
Невістка Олени така людина, що постійно дома сиділа, характер у неї такий спокійний якийсь, щоб її з дому витягнути, це дуже постаратися треба.
Ні подруг у неї, ні рідні близької немає, особливо. Навіть тато з мамою живуть далеко, з ними спілкувалася вона рідко, а їздили з Віталієм до них раз в рік, у свята.
– Та вже. Слухай, – мовила я до Олени, – мені щось твою невістку шкода стало. Скільки їй років, кажеш? Тридцять дев’ять? Нічого собі! Ні, ну це не старість, звичайно, але і не юність, коли ось так просто взяти і все почати з нуля.
Куди вона зараз піде, що робитиме, якщо ні друзів, ні родичів близько у неї особливо немає?
У чоловіка молода жінка тепер є, вже чекає дитину, виходить він у шлюбі ще з нею зустрічався, дитина буде, нова сім’я, він будує собі своє щастя з іншою людиною.
Все попереду у твого Віталія, життя щасливе лише починається.
А у неї – ні роботи, ні подруг, ні житла, ні грошей. Бідна жінка, непроста доля у неї, мені шкода невістку твою.
– Не хвилюйся ти так за неї. Це для неї не проблема тепер точно, ти навіть не уявляєш собі. Найприкріше з усієї цієї історії, що за роки шлюбу брат мій Віталій квартиру купив гарну та простору, двокімнатну, машину змінив на дуже добротну, придбав ділянку земельну в хорошому місці і почав будувати великий будинок.
А тепер, при розлученні, все це потрібно буде ділити навпіл моєму братові з колишньою дружиною, яка ні копієчки ні в що не вклала, уявляєш?
Ось такі у нас закони і нічого ти тут абсолютно не вдієш.
І ти хочеш тепер мені сказати, що це справедливо?
Вона сказала, що все буде ділити, ні від чого не відмовиться.
Я більше нічого не хотіла говорити Олені, я вважаю, що, яка б дружина не була, але ця жінка має право на те майно, так саме, як і чоловік.
А в цій історії, я якраз на боці дружини.
Чоловікові, виходить, подобалося все, завжди мовчав і закривав очі, а тепер у нього інша, і він вважає, що може ось так просто піти, забравши все з собою.
Мені шкода невістку своєї подруги.
Невже Олена права?
Фото ілюстративне.
