Мама чоловіка ростила своїх синів одна, свекра давно не стало. Чоловік мій старший син в їхній родині. Молодший брат, Максим, вчився в університеті. Коли ми з чоловіком одружилися, то я прийшла жити до них.
Жили ми непогано. Чоловік працював, я з дитиною сиділа в декретній відпустці, але підробляла. Робила вдома переклади, отримувала непогані гроші. Та й свекруха ще працювала. Ми з нею прекрасно ладили.
Потім брат чоловіка закінчив навчання і поїхав працювати в інше місто. А через чотири роки він повернувся з нареченою.
На той момент у мене вже було двоє дітей. Одна дитина в школі, інша в садку. Я працювала. Свекруха вийшла на пенсію. Ми відкладали гроші, щоб згодом придбати своє житло. Все у нас виходило.
Коли приїхав Максим, він привіз деякі гроші, і мати порадила йому взяти квартиру в нашому ж будинку, на десятому поверсі, без ремонту. Через це вона продавалася набагато дешевше.
Брати швидко домовилися. Ця квартира, в якій ми живемо, залишиться нам, а нагорі буде його особиста власність. Там теж було три кімнати. Ми доповнили суму з наших заощаджень, і вони купили квартиру.
Максим з дружиною переїхали, обоє працювали, не лінувалися. Збирали гроші на ремонт і на весілля. Збиралися відзначити його, як годиться, з розмахом.
Все добре, от тільки вечеряти вони продовжують приходити до нас. А якщо врахувати те, що свекруха гроші нам не дає, я не розумію, чому ми маємо годувати Максима і його дружину.
Працюємо тільки я і чоловік. Все, що треба в будинок, купуємо ми. У нас двоє дітей. Всіх нас треба взути, одягнути, нагодувати. Тих грошей, що ми отримуємо, вистачить впритул, але і тільки.
Машина у нас старенька. Постійно щось в ній ламається. Купити нову, поки не можемо. Всі гроші віддали братові. Треба б зібрати, але тепер, з приїздом брата, відкладати не виходить.
Ми приходимо з роботи, сідаємо вечеряти, слідом приходить Максим з дружиною. І звичайно відразу до нас, за звичкою. Свекруха, звичайно ж, садить їх за стіл і починає готувати. І все це за наші гроші.
Повечеряють і йдуть до себе, а я, втомлена після роботи, мию посуд, прибираю. Ну, ось навіщо вони так роблять?
Пробувала натякнути чоловікові. Так він мені каже, тобі мовляв, що, для мого брата їжі шкода? Та не шкода мені! Тільки ж виходить, ми утримуємо їх. І це триває вже чотири місяці.
Днями я не витримала і все висловила свекрусі. Її відповідь мене просто ошелешила:
– Як годувала своїх синочків, так і буду годувати. І вас, невістоньки, теж годую.
– Так адже тільки ми з чоловіком продукти купуємо. Вони гроші на їжу не дають!
– Ну і що? Дадуть, коли у вас не буде.
Ну, ось в цьому я сильно сумніваюся. Тільки не слухає свекруха нікого. І що робити, я не знаю.
Фото ілюстративне – nastroy.net.
