Я не дала брату гроші, і вважаю, що все правильно зробила. Він говорить про родинні зв’язки, але сам цього ніколи не дотримувався.
Це зараз він про мене згадав, бо я заробітчанка, і гроші у мене є. Але так не завжди було.
Мені 50 років, а брату моєму 55. Я в Іспанії вже 5 років, і вже маю відкладену певну суму. Ще не знаю, на що я її витрачу, але планів маю багато, бо ж до того, як я за кордон поїхала, я жила в тотальній бідності, інколи не вистачало навіть на найнеобхідніше.
Тим часом, Ігор, мій брат, крутився, якийсь бізнес відкрив (возив товар з Чернівців і продавав на нашому місцевому ринку). Не скажу, що у нього гроші кури не клювали, але і не бідував він точно.
Я за нього лише раділа, ніколи нічого в нього не просила, бо розуміла, що в дорослому житті вже кожен сам за себе.
Жити я залишилася в селі разом з батьками, в нашому невеликому будиночку.
А брат в місто поїхав, він продав бабусин будинок, який йому наші батьки подарували, доклав грошей, і купив собі квартиру.
Пам’ятаю, я дуже раділа тоді за нього і готувалася до новосілля його. Навіть сукню нову собі за останні гроші придбала, щоб не осоромити брата перед його новими друзями, такими ж як він, бізнесменами середньої ланки.
Новосілля брат збирався святкувати в неділю, а в п’ятницю я до них приїхала з двома повними сумками домашніх продуктів, думаю, щоб брату легше було, бо ж м’ясо, яйця, сметана, сир, ті ж овочі, на ринку чи в магазині коштують не дешево.
Ігор мені за продукти подякував, а коли я його запитала, коли він точно збирається новосілля святкувати, він віджартувався, що обов’язково зі мною ще десь посидить при нагоді, мовляв, життя довге.
Я зрозуміла, що мене брат не хоче бачити серед своїх гостей в неділю, а можливо, він навіть соромиться мною.
Мені було прикро, я навіть плакала, коли додому поверталася, сукню нову свою згадувала, яку я за останні гроші купила. І навіщо вона тепер мені? Куди я в ній піду?
Ця ситуація нас з братом віддалила трохи, ми майже перестали спілкуватися – брат жив своїм життям, а я своїм.
А 5 років тому мені трапилася можливість поїхати в Іспанію на заробітки. Я нею скористалася, бо жити в тотальній бідності вже давно набридло.
За цей час я зібрала близько 50 тисяч євро, і з цими грошима вже можна думати про житло – або хату свою в селі перебудувати, або квартиру собі купити, ще не знаю, думаю.
Брат здогадується, що гроші в мене є, і тому попросив 2 тисячі. За інших обставин я б йому ці гроші дала, але він сам почав колись віддалятися від мене, і згадав лише тоді, коли йому гроші потрібні стали.
Я відмовила йому, а він на мене дуже образився. Назвав мене жадібною людиною, яка до того ж, не вміє пам’ятати добро.
Про яке добро він говорить? Щось я такого і не пригадую..
Тому вважаю, що я роблю все правильно.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
