Декілька днів тому нас з чоловіком і дітьми покликав в гості до себе мій рідний брат Микола.
Хоч ми з ним ніколи особливо тісно не спілкувалися – велика різниця у віці, адже Микола набагато старший за мене, і тому спільних інтересів у нас не так вже й багато.
Живе Микола в Івано-Франківську, у нього там гарна робота є – бізнес невеличкий. Він добре заробляє, давно там гарно влаштований.
Ми живемо далеко з чоловіком від нього, на Запоріжжі.
Я завжди знала, що мій брат живе набагато краще за нас з чоловіком, але те, що я побачила в цей день – справило на мене незабутнє враження, бо навіть про таке я не думала.
Справа в тому, що вони з дружиною вдвох живуть у величезному триповерховому будинку, єдину дочку видали заміж за якогось дуже багатого бізнесмена.
Вона живе в нього, чоловік повністю забезпечує її, загалом, вони мають все і допомога батьків їм зовсім не потрібна.
Вони, тим часом, просто знайшли собі нове хобі – розводити породистих собак.
За словами господарів будинку, вони це роблять в першу чергу для душі, адже дуже люблять тварин, а зараз ще й декілька безпритульних собак взяли з Херсонщини, коли там сталося лихо і потрібно було давати притулок тваринам, які опинилися в скруті і залишилися без господарів своїх.
У грошах у них особливої потреби немає, так як у брата свій бізнес, а у його дружини пасивний дохід з здачі квартири в оренду.
Дочка теж влаштована на хорошу роботу і чоловік у неї перспективний, дуже багато заробляє, тому допомоги від батьків вона не потребує.
Загалом, родина брата дуже добра влаштована, і, навіть у такий складний для України час, у них вимальовуються одні хороші перспективи.
Я б із великим задоволенням за них пораділа. Але їх любов до собак мені здається занадто якоюсь дивною, а тим паче у такий складний час для самих людей!
Я, правду кажучи, рідко коли бачила, щоб батьки так опікали своїх власних дітей, як це роблять мої родичі зі своїми тваринами. Вони їх ні в чому не обмежують і вихованці бігають табунами по всьому будинку, безцеремонно встрибують на ліжка і дивани, можуть навіть по столі на кухні пройтися.
Микола з нашою невісткою їх ні за що не сварять – можуть тільки злегка сердитим тоном зробити зауваження. Коли одна з їхніх підопічних притягла з коридору рюкзак мого чоловіка – брат просто посміявся і пішов його забирати, вони радіють тваринам наче дітям малим постійно.
А той пес ще хвилин 10 волочив його по всьому будинку, поки брат ходив за ним, не поспішаючи.
Перебуваючи в свого брата в гостях, я відчувала себе як в якомусь приватному зоопарку, але це ще нічого.
А одного разу я взагалі була дуже здивована, коли дружина брата при нас почала нарізати для собак свіжоспечену яловичину і весь величезний шматок згодувала своїм собакам.
Ми з чоловіком в цей час сиділи мовчки, не могли й слова сказати, адже ми собі таке м’ясо можемо дозволити тільки у свята. У нас троє маленьких дітей, і навіть їх ми годуємо не такими делікатесами, ніж Микола дружиною своїх собак!
Я зрозуміти не можу до цього часу, як можна купувати в день по великому шматку дорогого, свіжого, добірного яловичого м’яса і згодовувати його все собакам.
Невже грошей стільки, що дівати їх вже нікуди?
Зараз такі скрутні часи, що й багато людей собі нормальних харчів купити не можуть, а брат таке дороге все купує тваринам.
Навіть мені з чоловіком і нашими трьома дітьми зараз дуже складно. Хіба Микола не здогадується чи не розуміє це?
Віддали б тоді частину зайвих коштів нам – ми знайдемо способи краще їх витратити. Зрештою, мої діти – не чужі моєму братові люди, а його рідні племінники. Інший раз у нас з чоловіком не вистачає грошей на те, щоб шоколадку їм купити.
А тут на наших очах за раз згодовується собакам величезна, за нашими мірками, сума грошей, яку я б витратила на покупку продуктів на кілька днів, а якщо економити, то й на тиждень розтягла б для себе та дітей, адже сама готую їжу завжди вдома, так набагато економніше.
Миколі і невістці ми, звичайно, нічого не сказали в той вечір, але неприємний осад, звичайно, у нас залишився.
Особливо мені дуже прикро, зі зрозумілих причин, що близький мені родич розкидається грошима, і зовсім не цікавиться благополуччям своєї сестри і племінників.
Ми поїхали додому, а він дітям хоча б собою якусь копійку дав. Нічого, окрім солодощів жменю. Така от гостина у важкі часи в рідної людини.
Я в декреті і працює зараз лише один чоловік, грошей дійсно не вистачає нам зараз дуже. А тепер не знаю, може попросити допомоги у брата? Хоч дітям, можливо, щось дасть.
Як мені правильно вчинити? Як попросити грошей в Миколи?
Фото ілюстративне.