Свою першу дитину я народила доволі рано. Відразу після школи я закохалася в хлопця, а коли повідомила йому, що у нас буде дитина, почула у відповідь, що одружуватися зі мною він не має наміру. Та й його батьки були проти нашого шлюбу, вони вважали, що їхньому сину ще зарано одружуватися.
Звичайно, що робити, я не знала. Але мене дуже підтримала моя мама. Вона допомагала мені в усьому. Я народила сина, мама залишилася з дитиною, а мене відпустила на навчання. Я закінчила університет і влаштувалася на роботу. Син пішов в школу.
Одного разу я познайомилася з хорошим чоловіком, він був набагато старший за мене, у нас була різниця 15 років. Дорослий, такий розсудливий і тактовний, він став для мене опорою і підтримкою в усьому. Допоміг коли я вирішила відкрити свій бізнес. Не грошима, а саме морально. Ти зможеш, ти молодець, у тебе все вийде! Як часто не вистачає саме цих слів, коли намагаєшся досягти успіху…
Все вийшло, невеликий бізнес приносив дохід, а тут ще й заміж Михайло мене покликав. Я погодилася відразу ж. У шлюбі я народила ще одну дитину, мій чоловік дуже мріяв про спадкоємця.
Ми жили добре, а потім захворіла мама чоловіка. Брат і сестра Михайла наполягли на тому, щоб ми забрали свекруху до себе. Я була не проти. Свекрусі вже за 80. В останні роки у неї проблеми і з здоров’ям, і з пам’яттю. Не скажу, що доглядати за нею було легко, до того ж, у мене на руках було двоє дітей, одне з яких немовля.
Чоловік як міг допомагав у вихідні, сидів з мамою сам відправляючи мене відпочити, але все одно було складно. Бабуся могла виспатися вдень і переводити мене потім всю ніч, могла викликати швидку і влаштувати шоу перед лікарями, розповідаючи про те, як вона погано живе в родині сина.
Але не зважаючи ні на що, я доглядала свекруху як рідну маму. З розумінням ставилася до ситуації і робила все, що треба.
У якийсь момент бабуся прийшовши на деякий час в себе, вирішила змінити заповіт. Подзвонила старшим «дітям» і заявила, що хоче все своє майно розділити на 4 частини: три дітям і одну мені.
Брат і сестра мого чоловіка відразу включилися, вони не були готові зі мною ділитися, тому майже відразу свекруху забрала до себе дочка, яка жила метрах в 500 від нас. До того вона говорила, що не може взяти маму до себе, бо немає місця, тепер же місце знайшлося.
Впораємося, нічого тут немає складно – казала вона! Раніше встала, помила і переодягнула, погодувала і на роботу. В обід забіжу, подивлюся, як вона і знову працювати. Та й брат старший допоможе, і його дружина, чого це ми повинні все на 4-х ділити?
Але вже через тиждень зовиця мені зателефонувала і просила допомогти, зробити все, що вона не встигла вранці.
Я мовчки вислухала її і поставила слухавку. Чоловік заборонив мені наближатися до його матері і допомагати рідні. Він образився на них більше, ніж я і більше не хотів з ними спілкуватися.
Сестра, може і шкодує про те, що поскупилася в свій час, бо доглядати за матір’ю їй складно, адже вона постійно на роботі, але кого це цікавить. Я вирішила, що якщо вони попросять, я знову прийму до себе свекруху, але за умови, що таки отримаю частку від спадку.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
