Моя рідна тітка Ольга живе поруч з однією сім’єю, у них зараз троє діток.
Приїхали вони з Запоріжжя, переселенці, можна сказати.
Покинули дім, коли в них неспокійно дуже було і поки сидять і не повертаються, адже ситуація там доволі складна.
Живуть вони досить дружно та приязно між собою, тому Поліна, мама діток, інколи звертається до моєї тітки, своєї вже досить таки немолодої сусідки з різними проханнями.
Цю сільську хатину сім’я Поліни не орендує, це їх хата, від бабусі колись дісталася їм.
Бабуся чоловіка подарувала молодій сім’ї своє житло, а сама переїхала жити до своєї доньки, свекрухи Поліни.
Молоде подружжя жило досить таки непогано.
Вся родина, яка близько жила, приходила допомагати по господарству, порядкували на городі. Також родичі гуляти з їх дітками, поки чоловік з дружиною займалися своїми справами.
Сім’я живе, можна сказати, бідно, тому родина говорила, що не варто мати стільки дітей, адже їх потрібно ще й забезпечувати добре, а то зовсім не просто.
Та Поліна зі своїм чоловіком Іваном усім відповідали, що діти – то радість велика і щастя в житті.
Коли народився третій синочок, бабуся перестала ходити й допомагати їм, сказала, що їй важко вже, усім вона раду дати не може, нехай справляються самі, як можуть.
А одного дня Поліна прийшла до моєї тітки Ольги й за чашкою чаю почала скаржитися, що Іванові батьки не хочуть їм допомагати.
А їй одній важко справлятися з трьома дітьми.
Мовляв, Іван так тяжко працює з ранку до ночі, щоб був достаток в сім’ї і щоб вони усі гарно харчувалися.
Вислухавши це все, моя рідна тітка, не подумавши, запропонувала свою допомогу по мірі сил.
Хочу сказати, що моя тітка вже немолода, вона сама вже на пенсії.
Спочатку Поліна просила посидіти з однією дитиною.
Потім з двома, адже у неї все нові і нові справи виникали.
Кожен день жінці край потрібно кудись іти, або їхати, і вона вже не соромлячись приводила дітей, навіть не запитуючи дозволу.
Останній раз вже принесла моїй вже немолодій тітці і свою наймолодшу дитину, свого найменшого синочка, за яким потрібний догляд дуже уважний.
Тітці Ользі дуже важко з малими дітьми, а тут іще і на руках одного треба носити.
А сама Поліна з’явилася на порозі літньої сусідки аж через п’ять годин, майже вечір був.
Вона з порога почала говорити, що зайшла глянути, як діти, чи нагодовані, не плачуть.
Їй потрібно ще піти кудись у важливих дуже справах, попередила, що вона повернеться аж ввечері. Тому дітей забирати зараз не буде, лише на хвилину зайшла.
Та моя тітка сказала, що вона згодилася інколи допомогти сусідам з дітьми, а не сидіти цілими днями з ними, наче няня, адже це в неї забирає багато часу і сил.
Тітка тоді просила, щоб Поліна забрала їх додому, а якщо хоче помічницю, то найме няню і платить їй гроші за це.
Відтоді сусіди з пенсіонеркою навіть не вітаються.
Тітка Ольга за своє добре серце навіть “дякую” не отримала.
Образилася Поліна, що не захотіла сусідка надалі сидіти з її дітьми.
Сама не подумала, що літній жінці тяжко.
Лише пенсіонерці чомусь соромно, адже у неї совість є.
Моя тітка досі вважає себе винною, що відмовила молодій сім’ї, адже вони не в себе вдома і їм важко.
Але хіба моя тітка вчинила не правильно?
Фото ілюстративне.