Майже два роки тому у нашої дочки з’явився хлопець, Микола.
Вона відразу познайомила його з нами, так, як вважала, що він її доля.
Виявилося, що він відповідальна і досить таки серйозна людина.
Ми з ним відразу зуміли знайти між собою спільну мову.
Микола дуже ввічливо та шанобливо спілкувався з нами, мав гарні плани на життя, і це не могло нас не радувати.
Приблизно через два роки він таки покликав нашу Світланку заміж.
Ми з дружиною погодилися, оскільки вважали його хорошим супутником по життю для нашої доньки, у нас про нього склалося лише найкраще враження за цей час.
А вже через три тижні після цього відбулося на наше знайомство з майбутніми сватами. До цього ми з ними й не зналися, адже не було впевненості ще, що наші діти створять сім’ю.
Нам наречений дочки розповідав, що його батьки дуже прості люди і не навчені хорошим манерам, які прийняті в багатьох сучасних родинах.
Але ми з дружиною особливо не надавали значення цим розповідям, адже то було не важливо, всі люди рязні, однакових не буває, а для нас важливо, щоб Світланка з Миколою добре жила, а свати – дорослі самостійні люди і нам з ними не жити, який би характер у них не був.
Батьків нареченого звали Анатолій і Олеся.
Виявилося, що Анатолій вже кілька місяців ніде не працює. Його дружина сказала, що це через раптові проблеми з самопочуттям.
При цьому вона відразу ж заявила, що він дуже хороший чоловік, і попросила прибрати стакан, який стояв поруч з ним.
Ми з дружиною відразу подумали про те, що у нього проблеми з цим ділом, але намагалися не подавати виду.
Анатолій цілий вечір просто мовчав, а ось його дружина навпаки говорила дуже багато, аж занадто.
Олеся хотіла, щоб весілля молодих пройшло в їдальні поруч з їхнім будинком.
Додала, що хоче запросити туди всю рідню, тому буде потрібно великий зал.
Ми були категорично проти цього варіанту, оскільки планували зняти затишний ресторан і запросити на весілля не більше сорока чоловік з обох сторін, лише найближчих людей.
Єдине було дуже добре, що Микола з нашою донькою підтримали нашу ідею, і це питання було закрито.
Однак під час весілля рідний дядько Миколи влаштував справжню суперечку. Варто зазначити, що до цього підключився і батько нареченого, який допоміг зіпсувати все весілля.
Уже через місяць після весілля наших дітей Олеся зателефонувала до нас і попросила допомогти з оформленням кредиту.
Вона запропонувала оформити на нас кредит, щоб допомогти їм з чоловіком закрити борги, які у них накопичилися за останній час.
Сваха сказала, що тепер ми сім’я і повинні допомагати одні одним у важку хвилину, вона дуже надіється на нас. Природно, що ми відмовилися.
Після цього вона влаштувала і нам суперечку і звинуватила нас в жадібності.
Щиро кажучи, мені було не комфортно спілкуватися з нею в таких тонах, тому я закінчив розмову.
Потім ми з дружиною вирішили, що просто зведемо спілкування зі сватами до мінімуму.
Однак уже через тиждень Олеся стояла на порозі нашої квартири засмучена. Виявилося, що вони посперечалися з чоловіком і він сказав, щоб вона йшла з його дому.
Зараз наша сваха вже більше місяця живе в нашій квартирі, нам з дітьми тут тепер зовсім тісно та незручно.
Але в цей час Олеся відчуває себе у нас, як вдома і навіть намагається диктувати свої умови навіть нам.
Більш того поки не збирається повертатися додому і миритися зі своїм чоловіком.
Ми як порядні люди не можемо прямо сказати її, щоб вона йшла на вулицю.
Однак наше терпіння вже закінчується. Ніколи не думав, що нам так не пощастить зі сватами. Ми хочемо жити з ними добре та мирно, але вони, як виявилося, непрості люди.
Як з ними краще бути? Можливо краще відразу тримати їх на відстані і нічого спільного не мати?
Фото ілюстративне.
