Жила колись собі одна родина, спокійна і мирна. Мешкала у маленькому будиночку передмісті. Одного вечора вони сиділи за вечерею, коли раптом почули стукіт у двері. Батько пішов і відкрив їх. На порозі стояв старий чоловік у понищеній одежі, обдертих штанях. Він мав кошик, у якому було повно овочів. Спитав домочадців, чи не хочуть купити трохи городини. Вони таки щось узяли, позаяк хотіли його збутися. Джерело
З часом родина заприятелювала зі стареньким, який щотижня приносив їм овочі. Вони з’ясували, що цей бідний старий чоловік мав кaтаpaкту і майже не бачив.
Проте він завжди тримався напрочуд люб’язно, отож уся родина чекала, коли він прийде, оскільки цінувала його товариство.
Якось старий, як звичайно, приніс тим людям овочі, а потому сказав: “Вчора я отримав великий подарунок! Біля свого будиночка знайшов кошик з одежею, яку хтось залишив для мене”.
Всі знали, що йому дуже потрібен був одяг тому сказали: “Це чудово!”
Незрячий старенький, однак, додав: “Але є щось іще ліпше: я знайшов сім’ю, яка справді по требувала цієї одежі!”
Радість, що плине від давання, сильніша за життя. Справжнім бідняком є той, хто ніколи її не пережив.
