Перший мій шлюб, на жаль, був зовсім невдалим.
Ми з чоловіком прожили разом чотири роки.
Згодом у нас з’явилась донька і чоловіка наче підмінили, на мій превеликий подив.
Я почекала все це ще рік і тоді подала на розлучення.
Було, правду кажучи, дуже важко мені самій з малою дитиною на руках і це цілком зрозуміло.
Але дякую своїй мамі за те, що вона мені дуже допомогла в усьому, в чому могла.
А вже через два роки я познайомилась з Анатолієм.
У нас відразу з’явилися щирі почуття один до одного.
Ми багатого часу проводили разом, кудись їздили на відпочинок, ходили в кафе.
А вже через рік він зробив мені пропозицію вийти заміж.
Анатолій жив в іншому місті і тому після одруження ми з донькою переїхали до нього.
Він відразу сприйняв мою доньку як рідну.
В нього була власна квартира і хороша робота. Я також влаштувалась на роботу. Нове місце мені сподобалося, труднощі не злякали, жили дружно, все було чудово.
І тут до нас приїхали його мати і сестра, на що я зовсім не розраховувала.
Я була тоді ще молода, сприймала все дуже близько до душі, в загальному почалися суперечки.
Анатолій завжди був на боці своєї мами і сестри, а я себе відчувала дуже самотньою.
Постійні докори практично в усьому та різні плітки по за спиною мене просто виводили з себе, але я мовчала.
Потім це все мені набридло.
Якось одного дня за вечерею, коли всі сиділи за столом, я встала і заявила, щоб всі, хто має мені щось сказати, хай встане і скаже, що слухати всі ці докори я більше не збираюсь і якщо я так всім тут надоїла, то завтра ж зберу всі свої речі і поїду додому.
А Анатолію я сказала, також при всіх, що нехай він зробить свій вибір – або я, або його рідня.
Після моєї промови в кухні повисла тиша.
Я доїла і пішла з донькою в кімнату.
З ранку я побачили як родичі чоловіка свої збирають речі. В обід чоловік відвіз їх на вокзал.
Родичі поїхали, вони дуже образилися на мене, сказали, що більше ніколи не будуть зі мною спілкуватися і приїжджати до нас.
Але наші відносини з Анатолієм відразу пішли на покращення, а через місяць я дізналася, що чекаю дитину.
Зараз я розумію, що якби й далі мовчала, наша сім’я б розпалася.
Мені звісно багато людей дорікає, що я живу в квартирі чоловіка, тому могла б і промовчати свекрусі та зовиці, щоб у нас гарні стосунки були і родичі чоловіка не ображалися.
Але хіба я щось зробила неправильно?
Фото ілюстративне.