fbpx
Breaking News
22 листопада — ікони Діви Марії «Скоропослушниці». Молитва до Божої Матері, яку читaють у цeй день, щоб мати мiцне здоpoв’я весь рік
Оленка на весілля батька не запрошувала. Коли насмiлився сам прийти, подарунок відразу віддала дружці і в його сторону більше не дивилася. Він стояв у куточку, з ним ніхто не розмовляв. Підійшла колишня дружина і прошuпіла сеpдито: – Не псуй доньці весілля! Ти їй більше не потрібен!
22 листопада — день святої Матрони. Що не мoжна рoбuти в це свято. А що мaє зрoбuти кожен, щоб позбyтися хвоpoб назавжди
Було в Анни багато кoхaнців. Але Микола затримався найдовше. Якось на їх вулиці з’явилася жінка на iнвaлiдному візку. Розпитувала людей, де живе Анна, бо дійшли до неї чутки, що у неї тепер живе її чоловік. “Звідки ти тут взявся, Колю? Здається, ти у відрядженні мав бути? Що ти забув у чужому домі? Ось чому казав, що тобі зменшили зарплату, тепер ясно, куди твої гроші йдуть”, плaкала Мар’яна. “Нещaсна! Кaлiкo. Забудь його! Тепер він – мій! Чуєш? Мій!”, – вибігла розхpiстана Анна
Днями спустилися з донькою в магазин, а свекруха не помітила, що ми вже повернулися і з кимось говорила: – Так навіщо вона взагалі потрібна моєму синочку?! Все життя йому зіпсyвала, хто її взагалі просив, і їй тепер здається, що всі повинні поруч навшпиньках ходити і дякувати їй. Скоро всі дізнаються, хто вона така! Моя голова мало не вибyхнула! Я забрала її до себе з лiкарні, а  вона таке про мене говорить за спиною. Як тепер для неї що-небудь робити
Без рубрики
Бережіть матерів…

Яблуневі гілки тихенько стукають у шибку, запрошуючи виглянути у віконце. Саме цю яблуньку під вікнами посадила мамуся.

Мама вже не в силі виглянути у вікно та милуватися зеленими паростками квітів, які пробиваються крізь замерзлий грунт. Як ж вона любила квіти. На клумбі під вікном завжди милували зір різнокольорові троянди, лілеї, гладіолуси…

І знову ввижається мама, яка з сапкою в руках виполює бур’яни, щоб дати життя прекрасному. Піднімає голову, усмішка прикрашає обличчя і радість сповнює серце. Приїхали діти з внуками. Сапка осторонь – і гості в теплих обіймах, в таких обіймах, яких ніколи не забути.

Ось і запах свіжоспечених рум’яних пирогів, які вже на великій тарілці чекають на столі. Теплий компот у збанку з червоними квітами заворожує своїм рожевим кольором, а сливове варення під промінням сонця переливається різними кольорами, так і спокушаючи ним посмакувати.

Вже така традиція вкорінилася у нашій хатині, що кожної неділі на столі мали бути вареники зі шкварками. Зранку, перед тим, мама мала йти до церкви, фартух лягав на її плечі. Стільниця покривалася борошном і місилося натрудженими руками тісто, яке різалося і розкачувалося качалкою на варениці. В середину клалися картопля з сиром, які оповивалися свіжим тістом і рівними рядочками лягали на стільниці. Зверху, мов сніжною пудрою, посипалися борошном і накривалися білим рушником. Залишається лишень їх опустити в окріп, але це вже після молитви у храмі.

Троє малих дітей галасують у кімнаті і ганяють за сонячним зайчиком, якого намагаються впіймати. Ось і мама. Пора до церкви. І знову мама бігає за кожним, щоб одягнути у святковий одяг. Всі одягненні й вирушають до храму. І в храмі всі в різні боки… І так повторювалося до того часу, поки діти не повиростали і пішли у світ.

А гілки яблуні і далі колихаються, і дарують свої червоні й соковиті плоди дітям, онукам і правнукам і тим самим нагадують про материнську любов. У вікні мами немає, але пам’ять про неї назавжди залишиться в наших серцях!

Читайте також: ВОЛОДИМИР ІВАСЮК: ДНЯМИ ЙОМУ МОГЛО Б ВИПОВНИТИСЯ 68…

Джерело

Related Post