– Рідна моя сестра – класична бізнес-леді! – розповідає 36-річна Оксана. – І за сумісництвом – самотня жінка. У 40 років у неї ні кошеня, ні дитини немає, тепер вже й не буде. Одна лише робота в голові! Плани, проекти, презентації. Квартиру купила собі сама, з нуля, кредит сама виплатила. Ремонт дуже гарний та дорогий зробила, машину нову купила. І при цьому вона ще чекає чогось від наших батьків, яким така розкіш і не снилася, уявляєш?
Відносини між рідними сестрами Оксаною та Юлею з дитинства були прохолодні – надто вже вони різні і зовні, і за характером своїм. Старша, Юля – красива, завжди досягає своїх цілей, наполеглива, явний лідер. Молодша, Оксана – навпаки, домашня тиха, мовчазна та скромна.
І життя у них склалася по-різному. Сама Юля зі студентської лави була націлена на роботу і кар’єру, Оксана при першій же можливості вийшла заміж, народила трьох дітей і зараз не працює, а сидить вдома. Пече пироги, перевіряє уроки в дітей і водить їх по гуртках. Молодша дочка в цьому році йде в перший клас, так що вдома справ повно, і присісти їй ніколи.
Юля з раннього ранку до пізньої ночі на сидить роботі, часто їздить по відрядженнях, тому з батьками розмовляє нечасто, навіть по телефону, а зустрічається і зовсім у виняткових випадках. Зате з Оксаною та її дітьми батьки бачаться кілька разів на тиждень. Мама з самого початку допомагала з онуками: і в колясці кожного возила днями, і в пісочниці сиділа, і зі школи забирала. Відносини з Оксаною у мами й батька чудові: вони разом ходять за покупками, із задоволенням можуть годинами розмовляти по телефону, обговорюючи новини і спільних знайомих, ходять один до одного в гості.
З Юлею, на жаль, такої близькості ні у кого з батьків немає. Адже вона весь час зайнята своїм життям і своїми справами, поспішає, спілкується на бігу, говорить тільки по справі, без приводу ніколи не дзвонить, а коли зателефонувати їй, то їй постійно ніколи поговорити навіть з найріднішими людьми. Коли мати з сестрою були у неї в гостях в останній раз, вже ніхто і не пам’ятає. Можливо, років десять тому, на новосілля. Вона ніколи їх і не запрошувала.
У кращому випадку Юля рідко зустрічається з батьками і сестрою у свята вдома у мами з татом. Якось так з самого початку повелося, що і Новий рік, і дні народження всіх у сім’ї, в тому числі і чоловіка та дітей Оксани, відзначаються в квартирі у батьків.
– Не в нашій же однокімнатній квартирі всім родичам збиратися! – розводить руками Оксана. – У мами краще, місця більше – у них все-таки велика трикімнатна. І приготувати можна щось, і стіл накрити великий для рідні, і гостей запросити, ту ж Юлю, мою свекруху з чоловіком, інших родичів. У нас просто ніде навіть їм сісти.
Оксана з чоловіком і трьома дітьми дійсно досі живуть в однокімнатній квартирі – правда, дуже великій, розгородженій перегородкою і переробленій в двокімнатну – але все одно для п’ятьох дуже тісній квартирі. Квартира та належить свекрусі Оксани, дісталася їй у спадок. Після того, як син одружився, його мати пустила туди жити молоду сім’ю.
В принципі, свекруха давно вже не вважає цю квартиру своєю, і нічого не мала б проти, якби діти вирішили розширюватися на основі цієї однокімнатної. Деякий час назад такі думки у Оксани і її чоловіка були, але взяти кредит в результаті вони так і не зважилися. Ситуація зараз в економіці вкрай нестабільна, а у них троє дітей на руках, і працює один чоловік. Якось хвилююче кардинально все змінювати, адже, що буде, коли чоловік без роботи залишиться.
Але і в однокімнатній вп’ятьох вже жити важко.
Тому батьки Оксани подумали, порадилися між собою і вирішили помінятися з дочкою квартирами. Багатодітну сім’ю вони пустять в свою трикімнатну квартиру, простору та світлу, а самі будуть жити в їх однокімнатні.
Причому, і переоформити квартиру відразу хочуть лише на Оксану. Нехай вже дочка розпоряджається повністю і відчуває себе господинею у своєму власному домі, а потім ця квартира дістанеться їх рідним онукам. Що стосується старшої дочки, то у неї все є і так – квартира, машина, хороший дохід. Їй нічого не треба.
Батьки зібрали дочок на сімейну раду, щоб поговорити і озвучити своє рішення, і були дуже здивовані реакцією старшої дочки, Юлі, яка раптом стала виявляти невдоволення в дусі «дуже добре виходить, Оксані квартира, а мені що?»
– Наче їй всього п’ять років, і їй цукерку не дали! – розповідає Оксана. – Мама їй говорить – Юлю, ти нас теж зрозумій, ми повинні онукам своїм допомогти, у нас їх троє. Їх ще на ноги ставити і ставити! У тебе все є, а чого немає, ти сама собі можеш купити. За тебе душа спокійна, не пропадеш. А у Оксани діти, малий малого менше. І ні роботи, ні житла свого нормального, для такої великої сім’ї, немає. Ми повинні їй допомогти! Мама думала, що вона все зрозуміє правильно, але яке там! Образилася, телефон не бере вже тиждень.
Батьки явно не очікували від старшої дочки такої реакції, і тепер розводять руками – а що вона хотіла щось? Пів квартири ще хоче отримати? Але навіщо їй, у неї є житло, своє власне, яке ніхто не забере. Їй на ноги нікого ставити не треба, на відміну від Оксани. Гроші потрібні? Навіщо? Полетіти зайвий раз на Мальдіви і ще кудись – так Юля там вже була, і ще, може, буде, а тут діти босі.
Як взагалі можна бути такою егоїсткою!
Оксана теж вважає, що батьки повинні їй допомогти, хоча б заради дітей, а не сестрі. Та давно вже сама по собі, живе собі на втіху, про батьків і не думає, а Оксана їм онуків народила. Як-не-як а продовження роду, гілочка в майбутні століття. І звичайно, рішення передати власність в ту сім’ю, де онуки, дуже навіть справедливе, вважає Оксана.
Незважаючи на образу Юлі, батьки таки переоформляють свою квартиру на Оксану, а там – як буде, так і буде.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
