Коли прийшла пора Валентини виходити заміж, її серце обрало непримітного хлопця Сергія. Вибору дівчини не розуміли ні батьки, ні друзі, щиро вважаючи, що красуня Валя варта кращого чоловіка.
— Але ж ти, Валько, хлопця собі вибрала, — співчутливо зітхала подруга Ольга. — Сама ж нічого так, а твій Сергій — ну зовсім не симпатичний! За матеріалами
— Хіба ж я його за красу полюбила? — толерантно відповідала Валя. — У нього душа красива…
Валя і справді вважала, що краса до любові не має ніякого відношення. Сергія вона обрала серцем, просто покохала, без всяких логічних пояснень.
— Яка ж за таким обличчям і тілом може бути душа? — не втихомирювалася Оля. — Він же якийсь дебелий, неотесаний… Подивися на мого Івана: і красивий, і модний, і веселий, і за словом у кишеню не полізе. А з таким, як твій Сергійко, я би не витримала від нудьги наступного дня після весілля.
Справді, Сергій мав дуже спокійну вдачу. Неговіркий, не любив гучних компаній. Та ще й непримітної зовнішності, повнуватий, середнього зросту. Маленька й худенька Валя поруч із ним була наче Дюймовочка. Мала чітко окреслені риси обличчя, густе й довге волосся. Подруги жартували, що її коса довша від її зросту й товща від її талії. Та й старші жінки в селі дивувалися, що така красуня, як Валя, вибрала собі Сергія. Подейкували, що то гроші його батьків засліпили дівчину.
Проте Валя не зважала на плітки. Сама не любила копирсатися в чужому житті й не хотіла надмірної уваги до свого. Та коли Сергій зібрався просити у батьків коханої її руки, вони теж почали відмовляти доньку виходити за нього. Просили почекати трошки, бо, мовляв, таки варта Валя вродливішого чоловіка.
Дівчина ж не розуміла, до чого тут зовнішність. Це наче купувати цукерки за обгорткою — дарма що несмачні. Оля ж продовжувала пояснювати подрузі, що чоловік має бути гарним, щоб не встидатися вийти з ним поміж люди, щоб родичам і подружкам не соромно було показати і щоб заздрісникам очі помозолити.
Так, в Олі було багато заздрісників, бо її Іван подобався дівчатам. Харизматичний красень із явно завищеною самооцінкою не одній запав у серце. Коли Оля прогулювалася з ним попід руку, то неодмінно високо тримала голову, ніби хизувалася нареченим.
Прийшов час і обоє подруг вийшли заміж за своїх обранців. Та зовнішність, як це зазвичай буває, виявилася оманливою. Оля вже через рік після весілля омивала слізьми кожну мить подружнього життя. Іван гуляв, як-то кажуть, на всі боки, що дуже пригнічувало дружину. Його врода перестала вабити Ольгу. Вона ненавиділа той день, коли погодилася вийти за Івана заміж.
А ось Валя із Сергієм жили душа в душу. Він пилинки з неї здмухував. Жінка з кожним днем закохувалася в свого обранця все більше й більше. Він був для неї найгарнішим із чоловіків, адже краса — в очах того, хто любить.
Як усе-таки важливо дивитися й обирати не очима, а серцем. Валя за все довге спільне життя, жодного разу не пошкодувала про свій вибір. І дітей потім так вчила — закохуватися не в обличчя, а в душу.
Соломія СТРИЖИБОВТ
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
