Коли мені було 5 років, тато залишив мене з мамою.
Батько міг приїхати раз на декілька років до мене, щось там привозив, якісь речі давав. Аліменти він всі ці роки не платив.
Коли мені виповнилося 18 років, він став мені трохи допомагати, ми бачилися з ним частіше.
В 23 роки я одружився і батько давав іноді мені гроші, він тоді добре заробляв, гарно жив сам.
А потім він познайомився з якоюсь жінкою і якось відсторонився від мене, вона налаштовувала його так, щоб ми менше бачилися і він не давав мені гроші.
Якось у неї був день народження, батько подарував їй дорогу каблучку, а коли був день народження в мене, то батько сказав, що нічого мені не даруватиме, адже я вже дорослий. Я розумів, що вже я дійсно доросла людина, але в душі образився на нього за це. Та татові було байдуже.
Якось ми взагалі перестали спілкуватися, у тієї жінки були свої діти, він більше тягнеться до них. Все їм купує, в усьому допомагає.
Я – єдиний рідний син свого батька. В мене двоє діток, його рідних онуків. Наче є у нього родина, яке тягнеться до нього, хоче спілкуватися, але батькові з чужими людьми краще чомусь, вони йому рідніші. А мені батька все життя не вистачає.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
