fbpx
Життєві історії
Батьки прийшли до мене і попросили написати заповіт. Сказали, щоб я обов’язково не забув про брата

Мене звати Андрій. У мене є молодший брат Іван. Так як я старший, то батьки з самого дитинства привчали мене до того, що я повинен завжди і в усьому допомагати брату. Я завжди слухав своїх батьків і постійно опікувався братом. І навіть коли одружився, і у мене з’явилися власні діти, я як і раніше опікувався і допомагав своєму молодшому братові.

А Іван постійно влазив в різні неприємності. Мені постійно доводилося витягувати його. Мене про це постійно просили батьки. Та й сам я звик допомагати Івану.

– Синку, ти ж бачиш, що братові потрібно допомогти! Ось бачиш, які у нього погані друзі були! Вони його підставили і квартиру забрали! Ти повинен купити Іванові нову квартиру! – попросили мої батьки, коли у брата черговий раз з’явилися серйозні неприємності.

Мені було важко, але я взяв кредит і купив братові житло: щоб у нього була можливість почати нове життя. Можливо, навіть одружитися. Але заводити сім’ю Іван не поспішав. Він знову шукав собі пригоди, з яких я мав його визволяти.

Так пройшли роки. Я все працював і працював. Мені було дуже важко утримувати свою сім’ю, ростити дітей і при цьому допомагати і батькам, і брату.

А потім я серйозно занедужав і потрапив в стаціонар. Батьки прийшли до мене і попросили написати заповіт. Сказали, щоб я обов’язково не забув про брата. Вони навіть були готові привести нотаріуса до мене.

Це почув чоловік, який лежав зі мною в палаті. Коли батьки пішли, він мені сказав:

– Послухайте, Андрію. У мене теж був такий брат. Він «віддячив» мені за мою доброту. Але все це вже в минулому.

– А що ж сталося з вашим братом? – здивовано запитав я.

Чоловік мені сказав:

– Не знаю і знати не хочу! Більше я зі своїм братом не спілкуюся. Коли я лежав в стаціонарі, у мого брата вистачило совісті обікрасти мене і привласнити мою машину. Після цього я з братом не спілкуюся. Ось уже сім років я його не бачив і як він живе, мене абсолютно не цікавить. Я зараз себе добре почуваю, приділяю багато уваги своїй сім’ї. Без проблем брата моє життя стало набагато простіше і легше.

Після цієї розмови я багато думав. Я не став писати заповіт. Якщо що, то нехай все дістанеться моїм дітям і батькам. З Іваном я більше не спілкуюся. Батьки на мене дуже образилися. А я почав відчувати себе набагато краще і на роботі у мене справи пішли добре.

Братові вже 33 роки, нехай сам про себе дбає. Зі мною зараз все добре. Спасибі тому чоловікові, який мені дуже допоміг змінити моє життя в кращу сторону.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page