Нас з братом батьки завжди любили неоднаково. Мій брат старший за мене на 10 років, його завжди любили, ним пишалися, йому віддавали все найкраще. А мене, як виявилося, народили для того, щоб в старості було біля кого голову прихилити.
Коли я пішла вчитися в школу, мої батьки почали своє, так би мовити, виховання. «Ніколи не виділяйся, нехай буде, як у всіх, вчися, отримуй гарну освіту, це допоможе тобі в житті, знайдеш хорошу роботу, народиш дітей, і у тебе все буде для самостійного життя, заробиш собі на житло» – і все в цьому дусі.
Коли я хотіла відстояти свою точку зору, в будь-якій суперечці, доводячи, що щось і аргументуючи, мене затикали, кажучи, що я не досвідчена вони, прожили життя, вони все знають, вони знають, як жити правильно і знають, як виховувати дітей. Все своє свідоме життя я була змушена робити тільки так, як вимагали цього від мене батьки.
Коли я вийшла заміж, я зробила спробу втекти від їхнього впливу і пішла жити до свекрухи. Але батько занедужав і мама наказала повертатися додому. Зараз ми з чоловіком живемо з моїми батьками у їхній двокімнатній квартирі. Мій батько останнім часом дуже хворіє, тому він уже поділив майно між мною і братом. Мені дісталася наша стара, маленька квартира.
Моєму старшому братові батько переписав великий будинок, який він збудував ще кілька років тому. Каже, що ми нічим не допомагаємо, а будинок, щоб ніхто не ділив, буде у брата, тому що він його приводить до порядку. Як на мене, майном батько нас поділив дуже нерівноцінно, але нічого дивного – батьки завжди любили брата більше, ніж мене. Добре, що мені хоч щось дісталося.
Квартира, в якій ми живемо, в дуже занедбаному стані. Я кажу – якщо я господиня, то дайте мені тут зробити ремонт. Але батьки проти, щоб я щось чіпала, допоки вони живуть. Мене дратують наші старі меблі, ми з чоловіком пропонували їх змінити, але цю нашу ідею батьки теж сприйняли в штики.
Останньою краплею стало те, що я не витримала, і коли батьки на два дні поїхали в село до родичів, я зробила вдома генеральне прибирання – зробила перестановку, викинула на смітник весь мотлох, прибрала нарешті на балконі і в кладовці, де я знайшла речі ще з молодості моїх батьків.
Коли батьки повернулися і побачили скільки всього я викинула, мама влаштувала мені таку сцену, яку я запам’ятаю на все життя. Виявляється, я не мала права прибирати у квартирі, яку вони самі оголосили моєю власністю.
Зараз ми вирішили з чоловіком переїхати на знімну квартиру, щоб пожити своєю сім’єю. Але батько сказав, що вони з мамою народили мене, щоб я доглядала за ними до кінця. У мене вже є своя сім’я, я хочу почати жити самостійно, але переді мною постійно якісь зобов’язання, що я повинна відпрацювати за те, що мене ростили і вчили.
Всередині порожнеча, не знаю, як жити далі. З батьками стосунки зіпсувалися. Жити самостійно не дозволяють, тому що думають, що вони нікому не будуть потрібні старі і немічні, але і з ними разом немає ніякого життя. Що мені робити?
Фото ілюстративне – naz3.
