Ми з чоловіком одружилися ще шість років тому, три роки тому ми стали батьками. Я за професією лікар, закінчився декрет і треба виходити на роботу, але виникла проблема з тим, хто має бути з дитиною. Чесно кажучи, я дуже сподівалася, що нам допоможе мама чоловіка. Свекруха нещодавно вийшла на пенсію, живе недалеко, та й сама вона весь час онука хотіла, все питала, коли вона бабусею стане.
А тепер вона з онуком допомагати не хоче, відмовилася. В результаті зараз з малюком сидить моя бабуся, якій майже вісімдесят років. Бабусі дуже непросто і самій, а вона залишається з трирічною дитиною, тому що більше нікому.
В садочку поки місця немає, нам пообіцяли, що як тільки місце з’явиться, нас відразу візьмуть, а поки треба щось вирішувати. У нас квартира в кредиті, щомісяця потрібно платити пристойну суму, тому і я, і чоловік, працюємо зранку до вечора, хочемо швидше з боргами розрахуватися.
Батьки мої ще молоді і самі працюють. Ми намагалися знайти няню, але виявляється, що це тільки на словах легко. Першу няню ми з чоловіком на третій день звільнили, не підійшла вона нам зовсім. Друга вийшла, тиждень пропрацювала і знайшла кращу пропозицію. І навіть не подзвонила, не попередила про те, що працювати більше не буде. Мені на роботу йти, мене люди чекають, а няні немає. Телефонуємо – скидає. Потім все ж взяла слухавку. Я, каже, більше до вас не прийду, працюю в іншому місці.
В той день ми відвели дитину до моєї бабусі, добре, що вона в сусідньому під’їзді живе. Прийшли ми до неї, кажемо, бабусю, виручай! В результаті два місяці вже бабуся сидить з правнуком. А їй сімдесят дев’ять років уже, і зі здоров’ям у неї не дуже. Гуляти з дитиною вона не ходить – на вулиці за активним малюком їй не встежити. Але вдома вона справляється – грається з дитиною, годує, вкладає спати.
Звичайно, бабусі важко, але іншого виходу поки немає. Няню ми продовжуємо шукати, але поки не знайшли такої, яка б нам підходила. Хороші няні теж є, але їхні послуги коштують таких грошей, які нам чоловікові не по кишені.
А свекруха в цей час займається своїми справами і не вважає, що вона нам щось винна. Вона відразу сказала: я, мовляв, своїх дітей виростила. Сидіти з вашими не зобов’язана.
А я вважаю, що свекрусі повинно бути соромно, що з її онуком сидить вісімдесятирічна прабабуся, в той час, коли вона не працює і може допомогти.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
