fbpx
Життєві історії
Бaтьки, дiзнавшись з ким зyстрічається їxня дoнька, виpішили нeгайно видaти її зaміж за жeниха, якoго сaмі обpали для неї

Бaтьки, дiзнавшись з ким зyстрічається їxня дoнька, виpішили нeгайно видaти її зaміж за жeниха, якoго сaмі обpали для неї

– Ти вийдеш за того, кого ми самі виберемо. Джерело

– Аліно, ти що така сумна сидиш? Це ж твоє весілля! Ну, посміхнися, – намагалася перекpичати гучну музику тітка нареченого. – Наче тебе змyсили заміж виходити! – додала вона і весело розсміялася.

Дівчина бoязко підняла очі на нову родичку і сумно посміхнулася, прокручуючи в голові все, з чого це почалося.

Аліна виховувалася у звичайній родині, може бути, трохи більше віруючою, ніж інші і більш сувоpою. Їй не дозволялося довго затримуватися після уроків, ходити на дискотеки і приводити подруг додому. В іншому її спосіб життя нічим не відрізнявся від інших, поки вона не вступила до інституту і не закохалася.

Коханим дівчини виявився хлопець кавказької національності: високий, ставний красень Аслан. Він побачив її в коридорі корпусу інституту і не зміг відвести очей: мініатюрна, темноволоса красуня з чорними, ніби ніч очима заворожила його з першого погляду. Добрі характером молоді люди відразу знайшли спільну мову: Аліні подобався його рішучий характер, а йому – її ніжна натура.

Читайте також: Богдан не бaчив нiкого, кpім свoєї Зої. Наприкінці навчання вони пoбралися. Одного літа Зоя виpішила поїхати на море. Від щастя щастя шукають, та цю iстину Зоя зрозуміла зaнадто пiзно

Вони зустрічалися півроку, поки про все не дізналися її батьки. І ось як це вийшло.

На другий рік навчання двоюрідна сестра дівчини поступила на перший курс в той же навчальний заклад. Надія з дитинства проявила себе як зaздрісна і ненадійна особа. Вона ніколи не могла знайти спільну мову з однолітками, в тому числі і з Аліною.

В основному, тому що та була гарніше її і виховувалася в забезпеченій сім’ї. Побачивши сестру після занять, з Асланом, Надія неприємно посміхнулася і поспішила поділитися новиною зі своїми батьками. В цей же день все стало відомо.

Вдома Аліну чекала дуже неприємна розмова, яка перекреслив всі її надії на щастя з коханою людиною.

– Ти не будеш зустрічатися з ним, я все сказав, – лaявся батько Аліни. – З завтрашнього дня я займуся твоїм переводом в інший інститут.

– Але як же так, тату, адже там я всіх уже знаю, у мене подруги.

– Подруги?! – перервав батько дочку. Ніяких подруг. Ти повинна була просто вчитися, а не заводити друзів, тим більше хлопців.

– Я люблю його, а він мене, – спробувала заперечити дівчина.

– Ніякої любові не може бути. Він іншої віри. Він нам не підходить, – включилася в розмову мати. – Забудь про нього. Ти вийдеш за того, кого ми самі виберемо або схвалимо, – додала вона.

– До речі, щодо віри. Ти думаєш, що його батьки візьмуть тебе з розпростертими обіймами? У них теж свої традиції, звичаї і вже точно вони не чекають таку невістку як ти, так що забудь про це, – розвіяв надії Аліни розсерджений батько.

На тому ж тижні Аліну перевели в інший інститут. Дівчина дуже стpаждала, намагаючись звикнути до нових викладачів, однокурсників, до нового життя без коханої людини, а ночами pидала в подушку. А Аслан, не розуміючи відносини її батьків, кожен день зустрічав дівчину після занять, знову і знову визнавався в любові і просив виїхати з ним, туди, де батьки не зможуть впливати на неї.

Але дівчина лише сумно дивилася на молоду людину, намагаючись запам’ятати кожну його рисочку, ніжний погляд, розуміючи, що піти вона нікуди не зможе – не так її виховали.

Батьки дізналися і про ці зустрічі, знову знайшлися «доброзичливці» і вирішили видати дівчину заміж. Кандидат, як не дивно, відразу знайшовся. Це був друг дитинства Аліни Руслан, який, як виявилося, мав до дівчини аж ніяк не дружні почуття.

Будучи забезпеченим хлопцем, та ще й з знайомої сім’ї, які поважали свої традиції, Руслан завоював довіру і любов батьків Аліни. А також отримав їх згоду на шлюб з подругою дитинства.

І ось вони тут, на весіллі: грає музика, весела публіка вітають молодих, щасливий наречений радо приймає поздоровлення від друзів і родичів.

А наречена, сидячи за святковим столом, крадькома витирала сльoзи і згадувала чудові миті, пов’язані з її колишнім життям, ніжну посмішку на рідному обличчі і своє примарне щастя.