fbpx
Життєві історії
Батьки чоловіка живуть в іншому регіоні, тож єдиним варіантом заощадити на житло було спільне проживання з моєю мамою. Щиро кажучи, я не думала, що вона мені відмовить, але вона це зробила

Моя мама завжди говорила, що вона не робить різниці між дітьми, але коли я попросилася до неї з чоловіком пожити, вона нам не дозволила, сказала, що їй треба спокій. Ми до її рішення віднеслися з розумінням, пішли на знімне житло. А тепер ми дізнаємося, що моя молодша сестра переїхала до мами.

Мені змалку здавалося, що мама мою сестру Тетяну любить більше, ніж мене – їй вибачать те, що не прощалося мені, десь вона отримає дві цукерки, а я одну, десь її обновка буде дорожчою. Начебто дрібниці, на які навіть уваги не варто звертати, але цих дрібниць було дуже багато.

Я звикла думати, що мама ставиться до нас з Тетяною однаково, хоча часом було складно себе переконати. Але ж я не хотіла здаватися егоїсткою, тому боролася зі своїми думками про несправедливість.

Ми виросли, Таня перша вийшла заміж, як і належить старшій сестрі. Різниця у нас всього в два роки, але заміж вона вийшла швидше років на п’ять.

Її чоловік був при квартирі, і при бізнесі, тому мама щиро раділа за Тетяну і всім хвалилася, як несказанно пощастило її доньці. Після весілля Таня переїхала до чоловіка і через 9 місяців у них народилася дитина.

Я тим часом працювала і ще жила з мамою. Стосунків не було, робота була не найфінансовіша, тому не бачила сенсу винаймати квартиру. Тим більше, після народження онуки мама майже не з’являлася вдома, проводячи весь вільний час у сестри.

Коли племінниці виповнилося три роки, я вийшла заміжня. З чоловіком ми на той момент вже зустрічалися півтора роки і вирішили, що час надати стосункам офіційності. Відразу ж постало питання – а де нам після весілля жити. Свого не було ні в мене, ні в чоловіка.

У нас у кожного були накопичення, але для покупки житла було ще далеко. Ми хотіли піднапрягтися, накопичити і купити квартиру без іпотеки. За нашими підрахунками, на одну-студію нам збирати було ще роки чотири. Але це при врахуванні економії на всьому зайвому. До чого ми зарахували і оренду житла.

Батьки чоловіка живуть в іншому регіоні, тож єдиним варіантом заощадити на житло було спільне проживання з моєю мамою. Щиро кажучи, я не думала, що вона мені відмовить, але вона це зробила.

– Діти мають жити окремо, – сказала мама.

Я зрозуміла, мама має право у власному будинку почуватися комфортно. Ми з чоловіком подумали, а потім вирішили все-таки брати іпотеку.

Вже третій рік ми живемо у своїй квартирі, працюємо, сплачуємо іпотеку. У нас все без особливих змін, чого не можна сказати про сім’ю сестри. Вона розлучилася з чоловіком.

Що спричинило причину, я точно не знаю. В курсі тільки, що чоловік мало того, що погодився відписати їй і дочці однокімнатну квартиру, яку вони раніше здавали, то ще й аліменти без питань виплачує. Думаю, що проштрафився колишній зять знатно, але справа навіть не в цьому.

Зі шлюбу сестра пішла з дитиною, якій шостий рік, однокімнатною квартирою, яка у них із дочкою у спільній власності, та аліментами. Не найгірший обмін, не найгірша ситуація. Один істотний мінус – доки сестра була одружена, вона не працювала. Вирішила, що займатиметься будинком та сім’єю, і звільнилася після декрету. Тобто зараз вона без роботи.

Розлучилася сестра близько півроку тому. Ці півроку вона живе у нашої мами, яка без жодних питань пустила до себе доньку та онуку. Сестра так само не працює, квартира, яку їй залишив чоловік здається, аліменти вона отримує. Я так розумію, що їй вистачає.

І як після цього мені вірити, що мама нас з сестрою любить однаково?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page