У нас, як і в багатьох сімей, після весілля виникла одвічна проблема – де жити. Так як мої батьки жили в однокімнатній квартирі, а свого житла у нас ще не було, ми з чоловіком почали жити у його батьків. Вони самі нам це запропонували. Спілкувалися нормально, свекруха завжди мені допомагала, особливо коли народилася дитина. Ніколи не втручалася в наші з чоловіком стосунки.
У вихідні ми залишали їм дитину і могли кудись піти відпочити. Мені здавалося, що так буде завжди. Але недавно батьки чоловіка забрали з села до себе його бабусю. Це була мама моєї свекрухи, яка вже не могла там жити одна.
І в родині почалися постійні непорозуміння. Мені бабуся зовсім не заважала, навіть навпаки, коли всі йшли на роботу, мені було з ким поговорити і залишити дитину, щоб збігати в магазин.
Спочатку бабуся намагалася чимось допомогти, але моя свекруха була постійно незадоволена цим, її мама дуже її дратувала. Мені було її шкода, але я не втручалася. Не могла ж я своїй свекрусі робити зауваження, та ще й в її будинку.
Часто за свою бабусю заступався мій чоловік, він її дуже любив. У дитинстві він майже всі літні канікули проводив у неї в селі. Розповідав, що бабуся завжди допомагала його батькам і продуктами і грішми. Але я не можу зрозуміти, чому ж тоді вона так дратує свекруху, тільки тому, що стара і тепер за нею потрібно доглядати.
Останнім часом у бабусі здоров’я зовсім стало поганим, тому вона і переїхала до нас. Їй важко самій робити навіть найелементарніші речі. Бабуся останнім часом намагається ввечері, коли всі вдома, не виходити зі своєї кімнати.
Одного разу чоловік прийшов з роботи і сказав, що потрібно буде привітати бабусю з днем народження, їй виповнюється вісімдесят років. Тут вже я подумала, що і свекруха трохи подобрішає. Все-таки – ювілей.
Ми з чоловіком купили подарунок і ввечері, поки всі прийшли з роботи, я приготувала святкову вечерю, щоб усім разом за вечерею привітати бабусю. Свекрусі це дуже не сподобалося, вона сказала, що це я за її спиною все організувала, щоб її підставити. Але я навіть подумати не могла, що рідна дочка забуде, що у мами день народження.
Таких ситуацій було ще дуже багато. Свекруха доглядала свою маму, але без якоїсь зайвої любові, чи що. Я ж не могла так, хоч я ніколи і не втручалася в їхні відносини, це не заважало мені спілкуватися з бабусею, і допомагати їй при потребі.
А нещодавно бабуся сказала, що свій будинок в селі вона залишає не свекрусі, а мені і моєму чоловікові в рівних частках. Проти свого сина свекруха нічого не має, але вона не розуміє, з якого боку тут я.
Після цього відносини в будинку настільки зіпсувалися, що нам, напевно, доведеться йти. Шкода тільки бабусю, так хоч ми з нею спілкувалися, а зараз, коли ми переїдемо на знімну квартиру, я не впевнена, що у нас буде можливість навіть бачитися з нею.
Фото ілюстративне – memax.club.
