fbpx
Життєві історії
Батьки більше любили мою старшу сестру, свою доньку Світлану. У неї були кращі сукні, кращі іграшки, а я все завжди доношувала після неї. Навіть наша родина сприймала це, як належне. Коли я закінчила навчання, відразу поїхала в місто. Знайшла роботу, вийшла заміж, маю двох дітей. Всі ці роки, коли я приїжджала в село з повними сумками, батьки жодного разу дітям навіть гривні не дали, все для своєї старшої доньки відкладали. А потім мама занедужала і батько відразу ж ввечері набрав мене, щоб я їхала її доглядати

Можливо хтось буде засуджувати мене, але я надіюся, що серед вас будуть і такі, які зрозуміють мою проблему і допоможуть мені хорошою порадою. Адже інколи мене бере великий сумнів і я не знаю, чи правильно роблю.

У моїх батьків нас було двоє дітей: дві сестри. І якщо я часто чую, що в сім’ї батьки люблять меншу житину, то в нас було якраз навпаки. уся любов і батьківська увага діставалася старшій моїй сестрі Світлані. Я не можу сказати, що батьки мені у чомусь відмовляли, чи чогось не купували, хоча вони були зовсім небагаті люди. Але для Світлани вони одяг чи взуття обирали з душею, найкраще все, щоб їй подобалося, а мені, на що грошей вистачить. І так в усьому, коли розмовляла з батьками Світлана, у них аж очі сяяли щастям, їм було цікаво все, що їм розповідала моя старша сестра.

Всі абсолютно сприймали це нормально, навіть наші родичі. Зараз я не розумію, чому це так було, можливо всі звикли до того, або думали, що у нашій сім’ї ми самі маємо розбиратися. За всі ці роки я звикла до такого ставлення і вже перестала зважати. Тому, коли закінчила вчитися, то відразу у місто поїхала подалі від дому.

Я закінчила навчання, влаштувалася на роботу, вийшла заміж. Відтоді, як покинула рідне село, минуло 10 років. Всі ці роки я інколи приїжджала до батьків, але вони були холодні до мене. Навіть коли привозила своїх діток, батьки жодного разу їм навіть сотні гривень не дали, навіть на свята, максимум – це цукерка., хоча ми з чоловіком ніколи їм на гостинці та продукти не скупилися.

Але коли приїжджає моя сестра з чоловіком, дітей поки що у них немає, причини я не знаю, бо вона давно заміжня. Але батьки тоді всіх сусідів та родичів скликають, столи накривають влітку навіть на вулиці, бо в хату всі не вміщаються. Всі гроші батьки віддають сестрі, бо за всі роки я навіть копійки від них не побачила.

А нещодавно мама моя занедужала. Батько ввечері подзвонив мені, сказав, щоб приїжджала з мамою сидіти, бо їй важко, робити сама вона нічого не може.

Я згадала всі ці роки, як батьки до мене ставилися і мені зовсім не хочеться їхати в те село, тому я батькові відмовила відразу, сказала, що зайнята я дуже. Тим паче є у них старша донька, від якої вони ні на крок в дитинстві не відходили, люблять її дуже, по сьогоднішній день допомагають. А потім сіла і подумала, що все таки, це моя рідна мати, соромно буде людям в очі дивитися. Що мені робити? Я зовсім не знаю, як тут мені бути.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – slovech.co.

You cannot copy content of this page
facebook