Мій батько своїм очам не повірив, коли побачив мене у себе на подвір’ї. З тіткою Мариною вони живуть вже рік, відколи не стало моєї мами.
У них є спільна 5-річна донечка, виходить, моя сестричка по батькові.
Загалом, дуже заплутана історія. Але зараз, коли я сама вже заміж вийшла, я зрозуміла, що в житті буває по-всякому.
Мені 27 років. Мами моєї, як я уже сказала, не стало рік тому, вона пішла від важкої хвороби, якою хворіла 5 років.
На жаль, недуга виявилася сильнішою, ніж усі наші з батьком старання врятувати маму.
Після того, як її не стало, батько відразу пішов до тітки Марини, чим викликав до себе величезний осуд з боку рідних і друзів.
Його майже ніхто не підтримав, і я теж – не просто не підтримала, а практично відмовилася від нього.
Одружилися мої батьки молодими 30 років тому. Мамі було 19, татові – 21. Вони були дуже закохані одне в одного, незабаром у них народилася я.
Я була єдиною улюбленою у батьків донечкою. Мама моя завжди була стримана і навіть трохи строга.
А батько – завжди веселий, активний, добродушний, він ніколи мені нічого не шкодував, і готовий був для мене зірку з неба дістати.
Тато мав свою власну справу, і заробляв дуже добре. Для нас з мамою він збудував шикарний будинок.
Щоправда, вдома тато був дуже рідко, бо весь час крутився у справах.
Коли я вже підросла і почала все розуміти, я усвідомила, що мої батьки живуть в одному домі, але як чужі люди. Та я ще сподівалася, що у них все налагодиться, адже вони стільки років разом.
Потім я поїхала в місто вчитися, після закінчення університету батько купив мені квартиру в новобудові, зробив там сучасний ремонт, завіз нові меблі.
Тим часом, по селу поповзли слухи, що у мого тата з’явилася інша жінка, яка молодша за нього на 15 років.
А потім, як грім серед ясного неба ще одна новина – у Марини народилася дитина, хоча вона незаміжня. І всі відрази подумали, що це дитина мого батька, але ніхто нічого довести не міг.
На той час я вже закінчила університет, і жила в місті. А коли я приїжджала зрідка додому, то бачила маму і тата разом, то ж що думати з приводу дитини, я не знала, а питати його не хотіла.
Проте, батько сам наважився нам все розповісти, він посадив маму і мене за стіл, і прямо сказав, що йде з сім’ї, бо у нього народилася дитина. Мені батько переписав квартиру, а мамі залишив будинок.
В цей момент мама почала плакати і витягла якісь папери, дала їх батькові.
Батько коли їх прочитав, сильно зблід, присів, і сказав, що він нікуди не йде.
Я не могла зрозуміти, що відбувається, що такого там було написано, що так кардинально змінило рішення тата.
Спочатку мені батьки нічого не говорили, але потім я сама все зрозуміла. Виявилося, що у моєї мами страшна хвороба, про яку вона не хотіла розповідати батькові.
Тато не залишив маму до останнього, боровся 5 років, витратив багато грошей, але, на жаль, дива не сталося.
І після цього він пішов. Від нього всі відвернулися, а я так образилася, що не хотіла його бачити рік.
Днями я дізналася, що чекаю дитину. І чомусь мені дуже захотілося поділитися цією новиною з батьком.
Я пішла до нього. Відчинила хвіртку, батько був вдома, і не відразу повірив, що я прийшла, щоб його побачити, і сестричку свою.
Я нарешті відпустила ситуацію і пробачила свого тата. Це його життя. А для мене він був і є найтурботливішим батьком. Хочу, щоб в моєї дитини був такий же хороший дідусь.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
