fbpx
Життєві історії
Батько чоловіка сказав, щоб ми брали собі пів будинку просто так, мовляв, мій чоловік і так – єдиний спадкоємець. Але свекруха зажадала, щоб ми викупили в них цю половину. Для цього мій чоловік був змушений поїхати на заробітки, але свекруха поводить себе так, ніби весь будинок і далі належить їй

Після весілля я пішла жити в невістки. У свекрів був будинок з двома входами. Вони успадкували будинок від батьків батька. Колись давно в цей будинок мій свекор привів свою дружину (свекруха), тут і народився у них син (мій чоловік), виріс і привів мене. А коли його ще на світі не було, то свекор домовився зі своїми батьками розділити цей будинок на дві частини, з різними виходами.

Як на мене, рішення було дуже правильним. Адже він привів нову господиню в будинок, тому ні до чого двом господиням тіснитися на одній кухні. Бабусі це не подобалося, але все ж вони звикли.

Цей будинок зараз належить в трьох в рівних частках моєму чоловікові і його батькам. Коли ми одружилися, було вирішено жити у чоловіка, на половині дідуся і бабусі. Будинок великий: у свекрухи три кімнати, кухня і веранда, а у нас широка тераса, дві кімнати, кухня і можна ще прибудову зробити.

Санвузли теж є. Щоб потрапити один до одного, є двері через коридор і хвіртка на вулиці. Ну і ще й ділянки з двох сторін, можна садити все, що забажається.

Свекруха спочатку поставилася до мене прихильно, поки ми не задумали ремонт. Їй не подобалися всі наші ідеї, вона постійно повторювала, що тут все спільне і її теж, вона поки повноправна господиня, а я тут ніхто.

Особливо мене діставало те, що свекруха забороняла викидати або продавати старі меблі діда з бабусею. І нам не давала їх викинути, і собі брати не хотіла.

Свекрухи всюди було повно, вона не вважала за потрібне стукати, коли заходила до нас. Як вона діставала мене своїми порядками! Я сама дуже акуратна, але бачу і роблю порядки по-своєму. Я хотіла квіти висадити на своїй ділянці, на невеликому клаптику, вона галас підняла: цей шматок тільки для кропу, петрушки і цибулі!

А те, що вони мені не потрібні, вона не врахувала. Звичайно, я поскаржилася чоловікові, той скликав сімейну раду і запропонував два варіанти: або він продає свою частку, або ми офіційно викуповуємо у них пів будинку, з усіма документами на власність, щоб жити як сусіди і ніхто до нас не ліз без дозволу.

Свекор сказав, де це бачено, щоб своєму рідному синові частку продавати, нехай без грошей бере, все одно це його спадок. Але свекрусі це сподобалося, типу, все нормально, нову машину візьмемо.

Так і зробили, все офіційно, і мій чоловік відразу поставив умови: тепер господарі тут я і моя дружина, і нас без дозволу не можна турбувати ні за яких умов. Я прописалася на цій половині, а чоловік замурував вихід через коридор. Начебто спочатку свекруха заспокоїлася, і машину купила, нам стару віддала. Але ненадовго.

Щоб виплачувати взятий кредит за викуп своєї частки, чоловік був змушений періодично їздити в Польщу на будову. Та й свекор теж поїхав на заробітки. Поки були чоловіки в будинку, свекруха мовчала, без дозволу навіть не заходила, але варто було їм розбігтися по роботах, так почалося!

Вона бігає до нас щодня через хвіртку, мовляв, на внука подивитися, і починаються її порядки в наказовому тоні. Я вже не мовчу, огризався, вказую на її половину будинку, але вона знову починає, що все одно вона – головна господиня!

Весною я таки посадила на своїй грядці квіти, а вона висмикнула їх разом з коренем, і посадила кріп і петрушку, мотивуючи це тим, що дитині вітаміни треба садити. Вона на пенсії, робити нічого, ось і доводить мене, а потім плітки по всьому селу про мене пускає.

Спокій настає тільки тоді, коли приїжджає хтось з наших чоловіків. Тоді вона сидить тихо. Не можу більше там жити, а й продавати не хочеться свої пів будинку, звикли вже і кращого місця не знайти. Як її змусити не втручатися в наше життя? Вона вже не господиня нашої ділянки, а все ще ніяк не може вгамуватися.

Фото ілюстративне – m2bomber.

You cannot copy content of this page