Ми з сестрою вже далеко не молоді люди, мені 60 років, сестрі моїй, Людмилі, 58. Не скажу, що ми завжди дуже добре ладнали, але те, що зараз відбувається, я взагалі пояснити не можу.
Справа в тому, що моя сестра кілька років тому розбагатіла, і відтоді почала себе поводити так негарно, що я взагалі її не впізнаю.
Ми обидві відразу як вийшли заміж, пішли з дому. Батьки наші жили бідно, тому нічого нам не дали. Нам довелося всього добиватися самим.
Мені пощастило більше, ніж Людмилі. Я вийшла заміж за чоловіка, забезпеченого житлом. У Ярослава був свій будинок, тому ми відразу почали жити окремо.
А Людмилу чоловік привів в двокімнатну квартиру до своїх батьків, в якій вони все життя і прожили.
Сестру мені було дуже шкода, ми до неї навіть в гості ніколи не могли прийти, бо не було місця.
Тому завжди на свята, а іноді і просто в неділю, я накривала щедро столи, і кликала до себе Людмилу з чоловіком і сином.
Часто бувало і таке, що я нишком від усіх кликала в іншу кімнату сестру і давала їй свій одяг, чи гроші, щоб вона собі щось купила.
Я вважала так – якщо я маю більше, то мій обов’язок допомогти сестрі.
І була впевнена, що Людмила б на моєму місці зробила б так само.
Але минули роки, наше життя дуже змінилося, і я зрозуміла, що дуже помилялася щодо своєї сестри.
У мене зараз не найкраща фінансова ситуація, тому що чоловіка мого не стало кілька років тому, дочка моя народила трьох дітей і сидить в декреті, зять заробляє небагато, а я через стан здоров’я взагалі звільнилася з роботи.
Так, у нас є наш великий будинок, але нам навіть інколи не вистачає грошей, щоб оплатити комуналку. Одним словом, живеться нам зараз нелегко.
А в Людмили, навпаки, життя змінилося до невпізнання – тепер вона багата жінка, яка має великий власний будинок, автомобіль, і навіть свій невеликий продуктовий магазин.
Багатою і забезпеченою Людмилу зробив її син. Племінник в свій час поїхав за кордон, там йому вдалося зачепитися в якусь вдалу справу, і заробити велику суму грошей.
Своїй мамі він збудував будинок і допоміг відкрити магазин. Потім і машину придбав, сестра тепер за кермом сама їздить.
Та що й казати – Людмилу зараз просто не впізнати, вона аж помолоділа.
З чоловіком вона давно розлучилася, в будинок сама переїхала і живе собі в своє задоволення.
Про мене сестра давно теж забула, навіть з святами не вітає. Не можу повірити, що людина так могла змінитися!
Якось я попросила її позичити мені 4 тисячі гривень, мені на лікування не вистачало.
Але сестра мені відмовила, сказала, що це не її гроші, а грошима сина вона не може просто так розкидатися.
Ну що ж, вона зробила так, як вважала за потрібне. Хіба можна її засуджувати за це?
А гроші я позичила в чужих людей, вони, на відміну від моєї рідної сестри, мені не відмовили.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
