fbpx

Багатодітний батько описав «легкий» день своєї дружини. Цей пост не залишить вас байдужими!

Бути мамою – це важка щоденна робота. Та, на жаль, не всі це розуміють. Здається, що тут такого – сидіти вдома і доглядати за дітьми.

Бред Кернс (Brad Kearns) – письменник і батько трьох дітей. У своєму блозі DaDMum він розповідає про батьківство і сімейне життя. Його тексти давно полюбилися читачам за щирість і теплоту, але один пост в фейсбуці справив на передплатників особливе враження. Джерело

Це текст про звичайний, на вигляд нічим не примітний день його дружини Сари. Прочитайте його – і ви зрозумієте, чому розповіддю про будні мами і домогосподарки поділилися понад тисячу осіб.

«Сьогодні важкий день на роботі. У нас щомісячна нарада вищого керівництва. Мені доведеться 5 годин їхати на машині і поїзді туди і стільки ж назад.

Приїхавши, я повинен буду сидіти там весь день, виконувати важливі робочі справи, вести серйозні робочі розмови. Це вимотує.

А що робить моя дружина? Та нічого особливого.

Їй всього-то потрібно розбудити двох хлопчиків, одягнути і нагодувати їх, і все це – поки вона годує грyдьми третього.

Потім, звичайно, їх потрібно буде вивести на вулицю або в парк, щоб вони виплеснули всю свою енергію. Легкотня. Всього лише зібрати їх сумки, знайти шапки, упакувати їжу і запасну зміну одягу і посадити їх у машину.

Потім на прогулянці їй доведеться знову годувати малюка, тому що такі немовлята. З ним на руках їй доведеться стежити за іншими дітьми, катати їх на гойдалках і веселити їх, щоб вони не занудьгували. Простіше простого.

Вони повернуться додому, пора готувати обід. Швидше за все, діти розкапризується і не захочуть його їсти. Потім вона спробує укласти їх відпочити, одночасно роблячи покупки в інтернеті. Продукти … Ось це життя. Пф-ф … Ніби так складно сходити в супермаркет в поодинці з трьома маленькими дітьми.

Читайте також: Я отримала будинок у спадок, та вирішила, що це – не моє і подарувала його чужій жінці

Упевнений, після обіду вони будуть вимагати, щоб їм дали покататися на велосипедах, скутерах, машинках, будуть носитися туди-сюди через задні двері. Вона, напевно, знову буде сидіти і годувати Тедді. О 4 годині дня діти знову почнуть втомлюватися і вередувати. Вона буде лаятися з ними через дурні дрібниць на кшталт «не бuй брата». Що ж…

Ну а в 5 вона захоче дізнатися, де я перебуваю і як у мене справи. Продукти ось-ось доставлять, а хлопчаки бoжеволіють. Тедді проситься на руки, і їй треба погодувати його і почати вечірні процедури. Швидше за все, я відповім сполученням «передзвоню», адже я страшенно зайнятий.

Вона буде готувати вечерю дітям, простежить, щоб вони поїли, спокутує кожного і одягне їх у піжами – все це протягом години і однією рукою, тому що вона все ще тримає Тедді. Змучена що не припиняються справами і не знайшовши ні секунди для себе за весь день, вона знову зателефонує мені, щоб дізнатися, де я. Вона буде стомленою, зіпрілою і втомленою від дотиків. Дратівливою і мріятиме тільки про душ, шампунь і чашку гарячого чаю.

Я з поважним виглядом ввійду в будинок о 18:30 після важкого дня. Вона просто сидить в телефоні поряд з дитячими ліжечками, тому що малюки ніяк заснуть. Упевнений, продукти ще не до кінця розібрані, адже вона встигла прибрати лише ті, що зберігаються в холодильнику.

Можливо, мені навіть доведеться приготувати нам вечерю.

У вихідні вона скаже Ноксу, що у нього є мопед, тому що «тато дуже багато працює для нашої сім’ї».

Як я вже сказав, сьогодні у мене був важкий день.

Спасибі, місіс DaDMum, за все, що ти для нас робиш. Ти наш клей”.

Нам після прочитання тексту захотілося подзвонити своїм мамам і подякувати за їхню працю.

You cannot copy content of this page