Багато років я жила з тим, що мала образу на маму, і лише тепер, нещодавно, я дізналася правду і мені дуже соромно перед мамою за свою поведінку. Як то кажуть, ніколи не суди людину, якщо ти не йшов у її взутті дорогою життя.
Я сама вже доросла, маю сім’ю, і в мене є певні проблеми, навіть до розлучення доходить. Все впирається в гроші, яких ніколи не вистачає.
Ми з чоловіком черговий раз посварилися, і я поїхала до мами, щоб все обдумати. Мама моя вже літня жінка, зараз живе сама, бо вітчима нещодавно не стало.
Довший час я взагалі не хотіла спілкуватися ні з нею, ні з її чоловіком, але коли вже сама стала мамою, то спілкування відновила, але образа на неї залишилася.
І ось, цього разу, я приїхала до мами зі своїми проблемами, а натомість дізналася правду, яку мама приховувала від мене багато років.
Коли мені було 9 років, мати забрала мене, речі та поїхала від тата до іншого чоловіка в інше місто. Я тоді дуже злилася на неї і на свого вітчима, вважала матір юдою, а його – ворогом, який розлучив мене з батьком.
Я дуже погано поводила себе по відношенню до обох, мене весь час тягнуло до батька, я не давала нікому життя, мамі зі мною було дуже нелегко, бо я весь час її в чомусь звинувачувала.
Коли я виходила заміж, я сказала мамі з вітчимом, що не хочу бачити їх на весіллі. Кликала я лише свого рідного батька, він обіцяв, що буде, але в останній момент у нього змінилися плани і він теж не прийшов.
Тепер, коли у мене самої проблеми в сімейному житті, я приїхала до мами, і як маленька дитина, розплакалася у неї на плечі.
– Він тобі зраджує? – питає мама.
– Ні, – кажу.
– А що тоді?
– Він гроші не заробляє…
– Скільки б і лиха було, – посміхається мама. – Не зраджує, і добре. А гроші – річ набувна, з часом прийдуть, – каже мама.
В цій розмові вона мені вперше за багато років розповіла правду про те, чому вона розлучилася з моїм батьком.
Через три роки після мого народження, мій тато став регулярно мамі зраджувати. Спочатку вона його прощала, бо дуже любила, а потім не могла від нього піти через мене і матеріальну залежність.
Але його походи наліво стали періодичними. І ось коли одна з його пасій прийшла до них додому, заявивши про те, що дитину чекає і зажадала у матері відпустити чоловіка, це стало останньою краплею.
Мама в той вечір пішла практично, в чому була, забравши лише мене та дещо з моїх речей. Прихисток їй запропонував її давній знайомий.
Той чоловік виявився порядною людиною, хоч вона його особливо і не любила. Але не могла просто більше терпіти батькові походеньки, перебуваючи поряд із ним. Тому мама досі вважає зраду – найгіршим, що тільки може бути в сім’ї.
Я їй звичайно не повірила і стала шукати батька. І це мені вдалося. Він давно має вже нову родину. Батько нічого не заперечував. Тоді для мене світ перевернувся, адже я багато років робила маму винуватою за те, що вона пішла від чоловіка і через це у мене не було батька.
Я довго просила у матері прощення за те, що отруювала їй життя. Вона мовчала, бо не хотіла мене, дитину, посвячувати в дорослі проблеми, хотіла вберегти від того негативу, який їй самій довелося пережити.
Мама мене пробачила, давно. А я пробачила свого чоловіка. Ну не може він зараз багато заробляти, але все так не буде.
Тепер у мене своя сім’я, чудовий чоловік, два сини, і мама. З батьком я спілкуюся, але дуже рідко. Він сам в свій час вибрав не нас з мамою. А я зараз пробую наздогнати все втрачене у спілкуванні з матусею.
Не завжди виходить є так, як здається, тому ніколи не можна судити людину, не знаючи усієї правди.
А ви теж вважаєте, що найгіршим, що може бути у сімейному житті, є зрада?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
